жіноцький

ЖІНО́ЦЬКИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що жіно́чий 1, 2.

Тонкі жіноцькі голоси зливались гарно й до ладу з чоловічими в піснях (Н.-Лев., І, 1956, 374);

На старість на жіноцьку Я роботу перейшов! (Фр., X, 1954, 23);

Ходила [Марина] — всупереч законам жіноцької грації — широким кроком, інколи, в пориві, навіть підбігаючи на ходу (Смолич, Мир.., 1958, 44).

Значення в інших словниках

1. жіноцький — жіно́цький прикметник розм., рідко  Орфографічний словник української мови
2. жіноцький — ЖІНОЧИЙ зап. дамський, жм. бабський, баб'ячий, ок. молодичий; (- риси) тендітний, делікатний, ніжний, витончений, жіночний, жінотний; (належний жінці) жінчин.  Словник синонімів Караванського
3. жіноцький — -а, -е, розм., рідко. Те саме, що жіночий 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. жіноцький — ЖІНО́ЧИЙ (стос. жінок; який складається з жінок тощо), ДА́МСЬКИЙ, ЖІНО́ЦЬКИЙ рідше, МОЛОДИ́ЧИЙ розм., БА́БСЬКИЙ фам., БА́Б'ЯЧИЙ фам. Десь за юртою почувся молодий жіночий голос, дзвінкий і прозорий, як весняний струмок (З.  Словник синонімів української мови
5. жіноцький — Жіно́цький, -ка, -ке; -кі, -ких  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. жіноцький — Жіноцький, -а, -е = жіночий. Гетьмане Потоцький, що в тебе розум жіноцький. Мет. 41.  Словник української мови Грінченка