зачарований —
зачаро́ваний дієприкметник
Орфографічний словник української мови
зачарований —
[зачарованией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
зачарований —
-а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до зачарувати. || зачаровано, безос. присудк. сл. Зачароване коло — а) за народним повір'ям, простір, якого з допомогою чарів зроблено недоступним для ворожих сил; б) безвихідне становище. 2》 у знач. прикм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
зачарований —
зачаро́ване ко́ло. Скрутне, безвихідне становище. Він менше пив з випадковими знайомими по буфетах .. Але згодом знову взявся за своє .. Створилося зачароване коло, з якого він з своєю слабою волею не міг вийти (Д.
Фразеологічний словник української мови
зачарований —
Зачаро́ваний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
зачарований —
ЗАЧАРО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до зачарува́ти. — А де ж, пане Ястшембський, твоя Василина? Може, спить, зачарована в якомусь палаці серед густого лісу? — питали паничі (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах