зачарований

зачаро́ваний

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до зачарувати.

|| зачаровано, безос. присудк. сл.

Зачароване коло — а) за народним повір'ям, простір, якого з допомогою чарів зроблено недоступним для ворожих сил; б) безвихідне становище.

2》 у знач. прикм. Який виражає захоплення; який перебуває в стані захоплення.

Значення в інших словниках

1. зачарований — зачаро́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. зачарований — Заворожений, зачудований, захоплений, замилований; (прут) чарівний.  Словник синонімів Караванського
3. зачарований — [зачарованией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. зачарований — зачаро́ване ко́ло. Скрутне, безвихідне становище. Він менше пив з випадковими знайомими по буфетах .. Але згодом знову взявся за своє .. Створилося зачароване коло, з якого він з своєю слабою волею не міг вийти (Д.  Фразеологічний словник української мови
5. зачарований — Зачаро́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. зачарований — ЗАЧАРО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до зачарува́ти. — А де ж, пане Ястшембський, твоя Василина? Може, спить, зачарована в якомусь палаці серед густого лісу? — питали паничі (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах