Значення в інших словниках
-
згуба —
згу́ба іменник жіночого роду розм.
Орфографічний словник української мови
-
згуба —
див. смерть
Словник синонімів Вусика
-
згуба —
-и, ж., розм. 1》 Те, що загубилося, пропало чи зникло куди-небудь. 2》 рідко. Втрата чогось належного, притаманного кому-небудь. 3》 Загибель, смерть кого-, чого-небудь. Доводити до згуби.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
згуба —
згу́ба: ◊ чия згу́ба, того й гріх (Франко)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
згуба —
Де згубив, там і шукай. Коли хто шукає причини до сварки. Згубив, — не смутися, знайшов — не веселися. Згублена річ може віднайтися, а знайдену треба віддати. Моя згуба буде комусь люба. Коли хто загубить вартісну річ. Хто не має, той не згубить.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
згуба —
ЗАГИ́БЕЛЬ (смерть, звичайно передчасна, — в бою, від нещасного випадку тощо), ГИ́БЕЛЬ, ПОГИ́БЕЛЬ, ЗАГИ́Н, ЗГУ́БА розм., ПОГУ́БА заст., ЗАГУ́БА діал., ЗАГЛА́ДА діал., ЗГИН рідко. Загибель Івана Антоновича була для роти гіркою несподіванкою (О.
Словник синонімів української мови
-
згуба —
ЗГУ́БА, и, ж., розм. 1. Те, що загубилось, пропало чи зникло куди-небудь. Щось чорне та тверде випало у нього з-за пазухи і покотилося до рова. Онопрій сягнув рукою по свою згубу, та не встиг захопити її на лету (Фр.
Словник української мови в 11 томах
-
згуба —
Згуба, -би ж. 1) Потеря. Чия згуба, того гріха повна губа. Ном. № 7452. 2) Гибель, погибель. Оцей дощ — згуба. Н. Вол. у. На згубу людей не можно в завод гнати. Н. Вол. у. Де він робе мені на сухоту та на згубу. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка