згуба

Значення в інших словниках

1. згуба — згу́ба іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
2. згуба — див. смерть Словник синонімів Вусика
3. згуба — -и, ж., розм. 1》 Те, що загубилося, пропало чи зникло куди-небудь. 2》 рідко. Втрата чогось належного, притаманного кому-небудь. 3》 Загибель, смерть кого-, чого-небудь. Доводити до згуби. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. згуба — згу́ба: ◊ чия згу́ба, того й гріх (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. згуба — Де згубив, там і шукай. Коли хто шукає причини до сварки. Згубив, — не смутися, знайшов — не веселися. Згублена річ може віднайтися, а знайдену треба віддати. Моя згуба буде комусь люба. Коли хто загубить вартісну річ. Хто не має, той не згубить. Приповідки або українсько-народня філософія
6. згуба — ЗАГИ́БЕЛЬ (смерть, звичайно передчасна, — в бою, від нещасного випадку тощо), ГИ́БЕЛЬ, ПОГИ́БЕЛЬ, ЗАГИ́Н, ЗГУ́БА розм., ПОГУ́БА заст., ЗАГУ́БА діал., ЗАГЛА́ДА діал., ЗГИН рідко. Загибель Івана Антоновича була для роти гіркою несподіванкою (О. Словник синонімів української мови
7. згуба — ЗГУ́БА, и, ж., розм. 1. Те, що загубилось, пропало чи зникло куди-небудь. Щось чорне та тверде випало у нього з-за пазухи і покотилося до рова. Онопрій сягнув рукою по свою згубу, та не встиг захопити її на лету (Фр. Словник української мови в 11 томах
8. згуба — Згуба, -би ж. 1) Потеря. Чия згуба, того гріха повна губа. Ном. № 7452. 2) Гибель, погибель. Оцей дощ — згуба. Н. Вол. у. На згубу людей не можно в завод гнати. Н. Вол. у. Де він робе мені на сухоту та на згубу. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка