згуба
ЗГУ́БА, и, ж., розм.
1. Те, що загубилось, пропало чи зникло куди-небудь.
Щось чорне та тверде випало у нього з-за пазухи і покотилося до рова. Онопрій сягнув рукою по свою згубу, та не встиг захопити її на лету (Фр., III, 1950, 204);
В Антона був вигляд людини, що сьогодні знайшла останню згубу з усього розкиданого багатства, яке збирала все життя (Іваничук, Край.. шляху, 1962, 381).
2. рідко. Втрата чогось належного, притаманного кому-небудь.
Очевидно, треба якоїсь міцнішої поправки, щоб могти витримати згубу крові і багато безсонних ночей і всякі інші наслідки операції (Л. Укр., V, 1956, 230).
3. Загибель, смерть кого-, чого-небудь.
[Руфін:] Такі-то «добрі римські громадяни» колись наш Рим до згуби доведуть! (Л. Укр., II, 1951, 361);
І в образі її сумному усіх я бачу матерів, що їх сини пішли на згубу за рідний дім, за рідний край (Сос., II, 1958, 494);
— Думають, темні, згарячу не розберемось — де згуба, а де порятунок (Гончар, II, 1959, 190).
◊ Дово́дити (довести́) до згу́би див. дово́дити.
Значення в інших словниках
- згуба — згу́ба іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- згуба — ВТРАТА, ЗАГИБЕЛЬ. Словник синонімів Караванського
- згуба — див. смерть Словник синонімів Вусика
- згуба — -и, ж., розм. 1》 Те, що загубилося, пропало чи зникло куди-небудь. 2》 рідко. Втрата чогось належного, притаманного кому-небудь. 3》 Загибель, смерть кого-, чого-небудь. Доводити до згуби. Великий тлумачний словник сучасної мови
- згуба — згу́ба: ◊ чия згу́ба, того й гріх (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- згуба — Де згубив, там і шукай. Коли хто шукає причини до сварки. Згубив, — не смутися, знайшов — не веселися. Згублена річ може віднайтися, а знайдену треба віддати. Моя згуба буде комусь люба. Коли хто загубить вартісну річ. Хто не має, той не згубить. Приповідки або українсько-народня філософія
- згуба — ЗАГИ́БЕЛЬ (смерть, звичайно передчасна, — в бою, від нещасного випадку тощо), ГИ́БЕЛЬ, ПОГИ́БЕЛЬ, ЗАГИ́Н, ЗГУ́БА розм., ПОГУ́БА заст., ЗАГУ́БА діал., ЗАГЛА́ДА діал., ЗГИН рідко. Загибель Івана Антоновича була для роти гіркою несподіванкою (О. Словник синонімів української мови
- згуба — Згуба, -би ж. 1) Потеря. Чия згуба, того гріха повна губа. Ном. № 7452. 2) Гибель, погибель. Оцей дощ — згуба. Н. Вол. у. На згубу людей не можно в завод гнати. Н. Вол. у. Де він робе мені на сухоту та на згубу. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка