здуру —
Зду́ру, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
здуру —
ЗДУ́РУ, присл., розм. Не розібравшись, у чому справа, не розміркувавши добре; з дурного розуму. Що наробила здуру Щука — Це всякому наука: Чого не тямиш — не берись (Гл., Вибр., 1951, 108); [Кіндрат Антонович:] А я, здуру, шелесть за рушниками.
Словник української мови в 11 томах
здуру —
Зду́ру нар. Сдуру. Так инший здуру неборак над Божим ділом вередує. Гліб. 70.
Словник української мови Грінченка