знаряддя

зб., начиння, струмент, фам. причандалля, д. знаряди <од. знаряд>; (фермера) реманент; (визиску) П. засоби <од. засіб>; пор. ЗБРОЯ.

Значення в інших словниках

1. знаряддя — знаря́ддя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. знаряддя — див. начиння  Словник синонімів Вусика
3. знаряддя — [знар’ад':а] -д':а, р. мн. -р'ад'  Орфоепічний словник української мови
4. знаряддя — -я, с. 1》 Пристосування, прилад, механізм і т. ін., за допомогою якого виконується певна дія; інструмент. Знаряддя виробництва. 2》 перен. Про те, що служить засобом у якійсь дії, справі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. знаряддя — ЗНАРЯ́ДДЯ (пристосування, прилад, механізм і т. ін., за допомогою якого виконується певна дія), НАЧИ́ННЯ, СНАСТЬ, ПРИПА́С, ЗНА́РЯД діал., ПРИ́РЯД діал., ЗНА́ДІБ (ЗНА́ДОБ) діал., НАРЯ́ДДЯ заст.; ІНСТРУМЕ́НТ (набір предметів для певної роботи).  Словник синонімів української мови
6. знаряддя — Знаря́ддя, -ддя, -ддю, -ддям; -ря́ддя, -ря́ддів і -ря́дь  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. знаряддя — ЗНАРЯ́ДДЯ, я, с. 1. Пристосування, прилад, механізм і т. ін., за допомогото якого виконується певна дія. Річард і Деві увіходять у хату потомлені. Річард при фартуху, з мулярським знаряддям; у Деві в руках відро і квач (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
8. знаряддя — Знаряддя, -дя с. Орудіе. І Господь його ізбавить од ловецького знаряддя. К. Псал. 212. Котляреський... був тільки знаряддям українського світогляду. К. ХП. 123.  Словник української мови Грінченка