кал —
кал іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
кал —
-у, ч. 1》 Рештки перетравленої їжі, що їх викидає кишечник назовні. Алохічний кал — кал, який утворюється при недостатньому надходженні в кишечник жовчі. Гнильний кал — кал, який утворюється при гнильній диспепсії.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кал —
ГРЯЗЬ (розмокла земля), ГРЯЗЮ́КА підсил., БОЛО́ТО, БАГНО́, БАГНИ́ЩЕ підсил., БАГНОВИ́ЩЕ підсил., БАГНЮ́КА підсил., БАГНОВИ́ЦЯ, БАГОВИ́ННЯ, ТВАНЬ, ТВАНЮ́КА підсил., КАЛ розм., КАЛЮ́КА підсил. розм.; МІ́СИВО розм. (на дорозі — від ніг, коліс тощо).
Словник синонімів української мови
кал —
КАЛ, у, ч. 1. Рештки перетравленої їжі, що їх викидає кишечник назовні. При заразних кишкових захворюваннях збудники виділяються через нижню частину кишечника, тобто з калом, при черевному тифі — ще й через сечу (Підручник дезинф., 1953, 36). 2. розм.
Словник української мови в 11 томах
кал —
Кал, -лу м. 1) Грязь. Ой гей, воли, та гей помалу, та витягніть мене із калу, та поставте мене на суши. Грин. III. 367. Як посієш ячмінь та овес у кал (= поки земля ще мокра), так вони тебе нарядять і в жупан. ХС. І. 75. Земля взялась од крови калом.
Словник української мови Грінченка