кал
КАЛ, у, ч.
1. Рештки перетравленої їжі, що їх викидає кишечник назовні.
При заразних кишкових захворюваннях збудники виділяються через нижню частину кишечника, тобто з калом, при черевному тифі — ще й через сечу (Підручник дезинф., 1953, 36).
2. розм. Бруд, болото, грязь.
Земля взялась од крові калом (Котл., І, 1952, 227);
Ноги у їх [них] були чорні, в калу, як і ноги їх скотини (Мирний, І, 1954, 318).
Словник української мови (СУМ-11)