кал
КАЛ, у, ч.
1. Рештки перетравленої їжі, що їх викидає кишечник назовні.
При заразних кишкових захворюваннях збудники виділяються через нижню частину кишечника, тобто з калом, при черевному тифі — ще й через сечу (Підручник дезинф., 1953, 36).
2. розм. Бруд, болото, грязь.
Земля взялась од крові калом (Котл., І, 1952, 227);
Ноги у їх [них] були чорні, в калу, як і ноги їх скотини (Мирний, І, 1954, 318).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кал — кал іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кал — Бруд, болото, грязюка, багнюка; калюка. Словник синонімів Караванського
- кал — -у, ч. 1》 Рештки перетравленої їжі, що їх викидає кишечник назовні. Алохічний кал — кал, який утворюється при недостатньому надходженні в кишечник жовчі. Гнильний кал — кал, який утворюється при гнильній диспепсії. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кал — ГРЯЗЬ (розмокла земля), ГРЯЗЮ́КА підсил., БОЛО́ТО, БАГНО́, БАГНИ́ЩЕ підсил., БАГНОВИ́ЩЕ підсил., БАГНЮ́КА підсил., БАГНОВИ́ЦЯ, БАГОВИ́ННЯ, ТВАНЬ, ТВАНЮ́КА підсил., КАЛ розм., КАЛЮ́КА підсил. розм.; МІ́СИВО розм. (на дорозі — від ніг, коліс тощо). Словник синонімів української мови
- кал — Кал, -лу м. 1) Грязь. Ой гей, воли, та гей помалу, та витягніть мене із калу, та поставте мене на суши. Грин. III. 367. Як посієш ячмінь та овес у кал (= поки земля ще мокра), так вони тебе нарядять і в жупан. ХС. І. 75. Земля взялась од крови калом. Словник української мови Грінченка