1. Великий тлумачний словник сучасної мови

кал

-у, ч.

1》 Рештки перетравленої їжі, що їх викидає кишечник назовні.

Алохічний кал — кал, який утворюється при недостатньому надходженні в кишечник жовчі.

Гнильний кал — кал, який утворюється при гнильній диспепсії.

Голодний кал — кал, який утворюється в немовлят при недостатньому харчуванні.

Фрагментарний кал — кал, який утворюється при гіперкінетичному запорі.

2》 розм. Бруд, болото, грязь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кал — кал іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кал — Бруд, болото, грязюка, багнюка; калюка. Словник синонімів Караванського
  3. кал — ГРЯЗЬ (розмокла земля), ГРЯЗЮ́КА підсил., БОЛО́ТО, БАГНО́, БАГНИ́ЩЕ підсил., БАГНОВИ́ЩЕ підсил., БАГНЮ́КА підсил., БАГНОВИ́ЦЯ, БАГОВИ́ННЯ, ТВАНЬ, ТВАНЮ́КА підсил., КАЛ розм., КАЛЮ́КА підсил. розм.; МІ́СИВО розм. (на дорозі — від ніг, коліс тощо). Словник синонімів української мови
  4. кал — КАЛ, у, ч. 1. Рештки перетравленої їжі, що їх викидає кишечник назовні. При заразних кишкових захворюваннях збудники виділяються через нижню частину кишечника, тобто з калом, при черевному тифі — ще й через сечу (Підручник дезинф., 1953, 36). 2. розм. Словник української мови в 11 томах
  5. кал — Кал, -лу м. 1) Грязь. Ой гей, воли, та гей помалу, та витягніть мене із калу, та поставте мене на суши. Грин. III. 367. Як посієш ячмінь та овес у кал (= поки земля ще мокра), так вони тебе нарядять і в жупан. ХС. І. 75. Земля взялась од крови калом. Словник української мови Грінченка