1. Словник української мови Грінченка

кал

Кал, -лу

м.

1) Грязь. Ой гей, воли, та гей помалу, та витягніть мене із калу, та поставте мене на суши. Грин. III. 367. Як посієш ячмінь та овес у кал (= поки земля ще мокра), так вони тебе нарядять і в жупан. ХС. І. 75. Земля взялась од крови калом. Котл. Ен. Бодай мої сльози сину, на кали не впали. н. п. посадив на кал (кого). Поставилъ въ безвыходное положеніе. Ном.

2) У Кулиша употреблено въ значеніи: калъ, пометъ. І зчезне він, мов кал його, без сліду. К. ІОВ. 43.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кал — кал іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кал — Бруд, болото, грязюка, багнюка; калюка. Словник синонімів Караванського
  3. кал — -у, ч. 1》 Рештки перетравленої їжі, що їх викидає кишечник назовні. Алохічний кал — кал, який утворюється при недостатньому надходженні в кишечник жовчі. Гнильний кал — кал, який утворюється при гнильній диспепсії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кал — ГРЯЗЬ (розмокла земля), ГРЯЗЮ́КА підсил., БОЛО́ТО, БАГНО́, БАГНИ́ЩЕ підсил., БАГНОВИ́ЩЕ підсил., БАГНЮ́КА підсил., БАГНОВИ́ЦЯ, БАГОВИ́ННЯ, ТВАНЬ, ТВАНЮ́КА підсил., КАЛ розм., КАЛЮ́КА підсил. розм.; МІ́СИВО розм. (на дорозі — від ніг, коліс тощо). Словник синонімів української мови
  5. кал — КАЛ, у, ч. 1. Рештки перетравленої їжі, що їх викидає кишечник назовні. При заразних кишкових захворюваннях збудники виділяються через нижню частину кишечника, тобто з калом, при черевному тифі — ще й через сечу (Підручник дезинф., 1953, 36). 2. розм. Словник української мови в 11 томах