канючити

Випрошувати, циганити, р. скиглити, кландати, лебедіти; пор. БЛАГАТИ.

Значення в інших словниках

1. канючити — каню́чити дієслово недоконаного виду зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. канючити — див. жебракувати; просити  Словник синонімів Вусика
3. канючити — -чу, -чиш, недок., перех., зневажл. Настирливо й жалібно (часто до набридливості) просити що-небудь у когось; випрошувати, циганити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. канючити — ПРОСИ́ТИ що, чого, про що, з інфін., із спол. щоб, заст. о(об) чім, діал. о що (звертатися з проханням до когось; спонукати кого-небудь щось зробити), ПРОХА́ТИ, ПРОСИ́ТИСЯ з інфін.  Словник синонімів української мови
5. канючити — КАНЮ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., зневажл. Настирливо й жалібно (часто до набридливості) просити що-небудь у когось; випрошувати, циганити. Канючать [діти] хліба шмат під вікнами з торбами… (Г.-Арт., Байки..  Словник української мови в 11 томах
6. канючити — Каню́чити, -чу, -чиш гл. Клянчить. Ото канючить. Ном. № 2769.  Словник української мови Грінченка