карк —
Карк: — потилиця [46-2] — потилиця, шия [50;46-1;47]
Словник з творів Івана Франка
карк —
карк іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
карк —
див. потилиця; шия
Словник синонімів Вусика
карк —
-а, ч. 1》 Задня частина шиї з верхньою частиною хребта; зашийок. 2》 Те саме, що шия 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
карк —
карк зашийок (ср, ст): Стояв проти мене, й я бачив його від голови до ніг. Мав похилі широкі рамена й грубий карк (Нижанківський); Та обрізала б ти собі вже раз ту свою косу!...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
карк —
Горло, шия
Словник застарілих та маловживаних слів
карк —
бра́ти / взя́ти за карк (за в’я́зи) кого. Ставити у скрутне, безвихідне становище, утискувати когось. — Тепер візьмем їх за карк та й трясонемо, щоб злодійське тіло вилізло з шкіри,— гигикає Пігловський і смачно арапником січе повітря (М. Стельмах).
Фразеологічний словник української мови
карк —
ПОТИ́ЛИЦЯ (задня частина голови над шиєю), ЗАШИ́ЙОК, КАРК, ГАМАЛИ́К діал. (разом з верхньою частиною спини). Лівою рукою збив (Лука) шапку на потилицю (П.
Словник синонімів української мови
карк —
КАРК, а, ч. 1. Задня частина шиї з верхньою частиною хребта; зашийок. Він [пес] зловив вже зубами за карк вівцю і кинув в отару (Коцюб., II, 1955, 321); Самець-вепр настовбурчив щетину на карку (Бурл.
Словник української мови в 11 томах
карк —
Карк, -ка м. 1) Затылокъ, загривокъ. Єдин веде за чуприну, другий у карк б'є. Новц. карка вломити. Сломать шею. Ном. № 4318. карка вигинати. Земно кланяться, низкопоклонничать. Александровск. у. 2) Верхняя часть шеи у вола. Мнж. 181.
Словник української мови Грінченка