квапливий

Хапливий, поспішливий, поквапливий, похапливий, жм. хапаний, спішний, поспішний, (темп — ще) поквапний, сквапний, сквапливий, поспішний; квапний.

Значення в інших словниках

1. квапливий — квапли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. квапливий — -а, -е. 1》 Який поспішає, хапається; поспішливий, хапливий. 2》 Який робиться, відбувається, виконується з поспіхом, хапливо; поспішний. 3》 рідко. Схильний до чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. квапливий — КВАПЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який поспішає, хапається; поспішливий, хапливий. Трясеться на ветхому возі Дівча вісімнадцяти літ. Таке невеличке, квапливе, Рухливе і бистре на річ (В.  Словник української мови у 20 томах
4. квапливий — КВАПЛИ́ВИЙ (про людину — схильний поспішати, який надто поспішає, хапається), ПОСПІ́ШЛИВИЙ, ПОКВА́ПЛИВИЙ, ПОКВА́ПНИЙ, СКВАПЛИ́ВИЙ, СКВА́ПНИЙ, ХАПЛИ́ВИЙ, ПОХА́ПЛИВИЙ, СПІ́ШНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. квапливий — КВАПЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який поспішає, хапається; поспішливий, хапливий. Трясеться на ветхому возі Дівча вісімнадцяти літ. Таке невеличке, квапливе, Рухливе і бистре на річ (Бичко, Вогнище, 1959, 69); Квапливий людський натовп.  Словник української мови в 11 томах
6. квапливий — Квапливий, -а, -е 1) Поспѣшный, торопливый. 2) Склонный. Чоловік квапливий тілько до злого, лихого. Левиц. І. (Правда 1868, 508).  Словник української мови Грінченка