клюка —
КЛЮ́КА, и, ж., діал. Ковінька (у 1 знач.). Мов стара бабусенька з клюкою, Будова вся пригнулась до землі (М. Старицький); До ріки побрела отара товару. Виліз заспаний санаторійний дурень .. Підбіг до ялової й почав ударяти по ній клюкою (М.
Словник української мови у 20 томах
клюка —
Хитрощі, облуда
Словник застарілих та маловживаних слів
клюка —
ПА́ЛИЦЯ (опора при ходінні), ЦІПО́К, ПА́ЛКА, КИЙ, КИЙО́К, ПАТЕРИ́ЦЯ, ПО́СОХ (довга, перев. як ознака статечності); ТРОСТИ́НА (тонка, спеціально оброблена); КОВІ́НЬКА, КО́СТУР, КАРЛЮ́ЧКА, КЛЮ́КА діал.
Словник синонімів української мови
клюка —
КЛЮ́КА, и, ж., діал. Ковінька, костур. Мов стара бабусенька з клюкою. Будова вся пригнулась до землі (Стар., Вибр., 1959, 63).
Словник української мови в 11 томах
клюка —
Клюка, -ки ж. 1) Палка съ крючкомъ, крюкъ. Коли жиди Христа мучили, на роспятію гей роспинали, клюков за ребра гей розбивали. Гол. II. 23. 2) клюки́ робити = ключкувати. Вх. Уг. 245.
Словник української мови Грінченка