кляузник

Сутяга, шепотинник, наклепник, нашіптувач, інтриґан; п! ПОЗОВНИК.

Значення в інших словниках

1. кляузник — кля́узник іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. кляузник — див. брехливий  Словник синонімів Вусика
3. кляузник — -а, ч., розм. Те саме, що наклепник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кляузник — КЛЯ́УЗНИК, а, ч., розм. Той, хто пише кляузи; наклепник. Прохор – це така людина, що сам кляузник писар, котрого він підкупив написати папір, щоб одняти хату в баби, здивувався (І. Нечуй-Левицький); – Міхневич – звісний кляузник, і вірити йому – зневажати себе самого (Валерій Шевчук).  Словник української мови у 20 томах
5. кляузник — КЛЯ́УЗНИК, а, ч., розм. Те саме, що накле́пник.  Словник української мови в 11 томах