Значення в інших словниках
-
кляузник —
кля́узник іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
кляузник —
Сутяга, шепотинник, наклепник, нашіптувач, інтриґан; п! ПОЗОВНИК.
Словник синонімів Караванського
-
кляузник —
-а, ч., розм. Те саме, що наклепник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
кляузник —
КЛЯ́УЗНИК, а, ч., розм. Той, хто пише кляузи; наклепник. Прохор – це така людина, що сам кляузник писар, котрого він підкупив написати папір, щоб одняти хату в баби, здивувався (І. Нечуй-Левицький); – Міхневич – звісний кляузник, і вірити йому – зневажати себе самого (Валерій Шевчук).
Словник української мови у 20 томах
-
кляузник —
КЛЯ́УЗНИК, а, ч., розм. Те саме, що накле́пник.
Словник української мови в 11 томах