командувати

Віддавати команду, наказувати; (військом) керувати, очолювати що: ЖМ. порядкувати, урядувати, орудувати, верховодити, розпоряджатися, р. радити.

Значення в інших словниках

1. командувати — кома́ндувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. командувати — див. вередувати; керувати  Словник синонімів Вусика
3. командувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Казати слова команди (у 1 знач.). 2》 чим. Бути командиром чого-небудь. || також ким, розм. над ким. Спрямовувати рух, дію когось, чогось; керувати. 3》 ким, чим, над ким – чим і без додатка, перен., розм. Порядкувати, розпоряджатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. командувати — КОМА́НДУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Говорити слова команди (у 1 знач.). – Починати! – командує Тихович (М. Коцюбинський); Познімають кресані мужчини, моляться. І потім найстаріший командує: .. – Рушаймо! (Г.  Словник української мови у 20 томах
5. командувати — КЕРУВА́ТИ ким, чим і без додатка (спрямовувати діяльність, роботу когось, чогось, бути на чолі кого-, чого-небудь), УПРАВЛЯ́ТИ, ПРОВА́ДИТИ (ПРОВО́ДИТИ) кого, що і без додатка, розм.; ПРАВИ́ТИ, ОРУ́ДУВАТИ розм., УРЯДУВА́ТИ розм. (перев.  Словник синонімів української мови
6. командувати — Кома́ндувати, -дую, -дуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. командувати — КОМА́НДУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Говорити слова команди (у 1 знач.). — Починати! — командує Тихович (Коцюб., І, 1955, 226); — Швидше до лікарні! — Командував голова колгоспу (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 56). 2. чим. Бути командиром чого-небудь.  Словник української мови в 11 томах
8. командувати — Командувати, -дую, -єш гл. Командовать. Сами кільки солдат воюються, а тих, що командують, і немає. Рудч. Ск. І. 107.  Словник української мови Грінченка