(повноважна рада) комітет, колеґія; (у торгівлі) доручення.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
комісія —
хлопська комісія: «самосудове побиття зловленого злодія селянами»[ II, 15] [ОГ]
Словник з творів Івана Франка
комісія —
комі́сія іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
комісія —
[коум’іс'ійа] -йі, ор. -йеійу
Орфоепічний словник української мови
комісія —
-ї, ж. 1》 Уповноважена група осіб для виконання певного доручення чи попередньої розробки будь-якого питання. Приймальна комісія. Виборча комісія.
Великий тлумачний словник сучасної мови
комісія —
КОМІ́СІЯ, ї, ж. 1. Група осіб, якій доручено розв'язувати певні питання. Комісія розібрала діло вербівських селян і звеліла наділить їх кращою землею (І. Нечуй-Левицький); На третій рік – чуємо, якась комісія їде в село, пасовисько розмірювати (І.
Словник української мови у 20 томах
комісія —
комі́сія (лат. commissio – доручення, від committo – з’єдную, влаштовую, доручаю) 1. Уповноважена група осіб для виконання певного доручення чи попередньої розробки будь-якого питання.
Словник іншомовних слів Мельничука
комісія —
Орган влади, який здійснює свої повноваження колегіально.
Універсальний словник-енциклопедія
комісія —
КОМІ́СІЯ, ї, ж. 1. Група осіб, якій доручено розв’язувати певні питання. Комісія розібрала діло вербівських селян і звеліла наділить їх кращою землею (Н.-Лев., II, 1956, 261); На третій рік — чуємо, якась комісія їде в село, пасовисько розмірювати (Фр.
Словник української мови в 11 томах
комісія —
рос. комиссия 1. Договір, згідно з яким одна сторона (комісіонер) бере на себе зобов'язання перед другою стороною (комітентом) укласти з третьою особою угоду від свого імені, але в інтересах і за умовами та за рахунок комітента. Комісіонерами є, напр.
Eкономічна енциклопедія