комісія
КОМІ́СІЯ, ї, ж.
1. Група осіб, якій доручено розв’язувати певні питання.
Комісія розібрала діло вербівських селян і звеліла наділить їх кращою землею (Н.-Лев., II, 1956, 261);
На третій рік — чуємо, якась комісія їде в село, пасовисько розмірювати (Фр., II, 1950, 48);
Дорка пройшла комісію, котра визнала її здоровою (Ю. Янов., Мир, 1956, 72);
Приймальна комісія; Виборча комісія.
2. Орган державного управління, який виконує певні функції.
Державна планова комісія УРСР.
3. Доручення, пов’язане з купівлею (продажем), за виконання якого встановлюється певна винагорода.
Бра́ти (взя́ти) на комі́сію — брати для (продажу) за певну винагороду.
Книгарня бере книжки на комісію (Л. Укр., V, 1956, 100);
Здава́ти (зда́ти) на комі́сію — давати посередникові для продажу за певну винагороду.
Словник української мови (СУМ-11)