комічний

Смішний, сміховинний; (анекдотичний) кумедний, курйозний, веселий; (актор) комедійний.

Значення в інших словниках

1. комічний — комі́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. комічний — [коум’ічнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. комічний — -а, -е. 1》 Пройнятий комізмом; який викликає сміх, смішний. || у знач. ім. комічне, -ного, с. Те, що викликає сміх. 2》 Власт. комедії (у 1 знач.). 3》 Власт. комікові (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. комічний — Сміховинний, сміхотливий, сміховиський  Словник чужослів Павло Штепа
5. комічний — КОМІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Пройнятий комізмом; який викликає сміх; смішний. Вона незграбним і дуже комічним рухом перехилилася на один бік (І. Франко); Тут сталась комічна пригода в суто українському провінційному дусі. (Б.  Словник української мови у 20 томах
6. комічний — СМІШНИ́Й (здатний викликати сміх), КУМЕ́ДНИЙ, СМІХОВИ́ННИЙ, КОМІ́ЧНИЙ, КУРЙО́ЗНИЙ, АНЕКДОТИ́ЧНИЙ, ЗАБА́ВНИЙ, ПОТІ́ШНИЙ. В нього дуже смішне прізвище — Замриборщ (М. Стельмах); Їжак почав качатись у листі, і листя понасідало йому на голки.  Словник синонімів української мови
7. комічний — Комі́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. комічний — КОМІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Пройнятий комізмом; який викликає сміх, смішний. Вона незграбним і дуже комічним рухом перехилилася на один бік (Фр., IV, 1950, 335); Вона була і комічна і зворушлива у своєму хвилюванні (Собко, Справа..  Словник української мови в 11 томах