корчувати —
корчува́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
корчувати —
див. нищити; рубати
Словник синонімів Вусика
корчувати —
-ую, -уєш, недок., перех. Виривати з землі разом із корінням дерева, кущі, пні. || Очищати від пнів, корчів ділянку, де колись були дерева, кущі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
корчувати —
КОРЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що і без прям. дод. Виривати із землі разом з корінням (дерева, кущі, пні). Вона сама було й барила робить, діжки, кадовби набиває .. і хлопцями орудує, дуби корчує (Ганна Барвінок); Петро корчує пень. Уже чуприна мокра (А.
Словник української мови у 20 томах
корчувати —
КОРЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Виривати з землі разом із корінням дерева, кущі, пні. Вона сама було й барила робить, діжки, кадовби набиває.. і хлопцями орудує, дуби корчує (Барв., Опов.., 1902, 423); Петро корчує пень. Уже чуприна мокра.
Словник української мови в 11 томах
корчувати —
Корчувати, -чую, -єш гл. Корчевать. Чигир. у.
Словник української мови Грінченка