кумир —
«Які особливості відмінювання лексеми кумир?» У розумінні “ідол” вона відмінюється як іменники-назви неістот (знах. відм. кумир). Повернути кумир.
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
кумир —
куми́р 1 іменник чоловічого роду статуя куми́р 2 іменник чоловічого роду, істота про людину
Орфографічний словник української мови
кумир —
-а, ч. 1》 Статуя, якій язичники поклоняються як божеству; ідол. || заст. Статуя взагалі. 2》 перен. Той, хто служить предметом захоплення, поклоніння.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кумир —
Божок, див. ідол
Словник чужослів Павло Штепа
кумир —
КУМИ́Р, а, ч. 1. Статуя, якій язичники поклоняються як божеству; ідол (у 1 знач.). Суворі, німі, незрозумілі стояли ці кумири, навкруг них на високих кілках біліли черепи тварин, у повітрі над требищем, чуючи поживу, літало вороння (С.
Словник української мови у 20 томах
кумир —
І́ДОЛ (статуя, якій язичники поклонялися як божеству), КУМИ́Р, БОЖО́К, БОВВА́Н заст., ІСТУКА́Н рідше. Століттями десь на кургані в степу стояла (камінна баба) — ідолом скіфським чи половецьким (О. Гончар); (Годвінсон:) Що Моїсей зробив з кумиром золотим?...
Словник синонімів української мови
кумир —
КУМИ́Р, а, ч. 1. Статуя, якій язичники поклоняються як божеству; ідол. [Годвінсон:] Зробить кумир з поганки, ледащиці — се ж гірший гріх! Адже він тим порушив господню заповідь страшну, велику (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах