легковажний

Несерйозний, шалапутний, р. легкодумний, легкодушний; (вчинок) необачний, бездумний, нерозважливий, нерозсудливий; (- уподобання) непостійний; (зміст) пустий, неглибокий; (твір) беззмістовний.

Значення в інших словниках

1. легковажний — легкова́жний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. легковажний — Байда, байдикар, байдур, балагула, баламут, баламута, баламутник, баляндрасник, безалаберний, безалаберник, безклопітний, безклопітник, безклопотник, безличник, безпутний, безпутник, бельба, бельбас, блудниця (ж.  Словник синонімів Вусика
3. легковажний — -а, -е. Який діє необачно, бездумно, не розмірковуючи; несерйозний. || у знач. ім. легковажний, -ного, ч.; легковажна, -ної, ж. Той (та), хто діє необачно, бездумно, не розмірковуючи; несерйозний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. легковажний — ЛЕГКОВА́ЖНИЙ, а, е. Який діє необачно, бездумно, не розмірковуючи; несерйозний. Та й на вдачу він був легковажний – в його було на тиждень сім п'ятниць (І. Нечуй-Левицький); [Ліля:] Так, так, молодь тепер дуже легковажна (О.  Словник української мови у 20 томах
5. легковажний — БЕЗПУ́ТНИЙ розм. (який діє легковажно, нерозумно або негідно з морального боку), НЕПУТЯ́ЩИЙ розм. ЛЕДА́ЧИЙ зневажл., НЕПУ́ТНІЙ рідко, ЛЕ́ДА-ЯКИ́Й діал. зневажл.  Словник синонімів української мови
6. легковажний — Легкова́жний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. легковажний — ЛЕГКОВА́ЖНИЙ, а, е. Який діє необачно, бездумно, не розмірковуючи; несерйозний. Та й на вдачу він був легковажний — в його було на тиждень сім п’ятниць (Н.-Лев., IV, 1956, 319); [Ліля:] Так, так, молодь тепер дуже легковажна (Корн., Чому посміх.  Словник української мови в 11 томах