море —
-я, с. 1》 Частина океану – великий водний простір із гірко-солоною водою; відособлений від океану суходолом або островами і має своєрідний гідрометеорологічний режим. || Дуже велике озеро з такою водою. Чорне море.
Великий тлумачний словник сучасної мови
море —
МО́РЕ, я, с. 1. Частина океану – великий водний простір з гірко-солоною водою, який більш-менш оточений суходолом. Як понесе з України У синєє море Кров ворожу... отойді [отоді] я І лани і гори – Все покину (Т.
Словник української мови у 20 томах
море —
Дурному море по коліна. Він не роздумує що робить, та не добачує небезпеки. Хто переплив море, той знає горе. Той не мало натерпівся, та набрався страху. Море перепливти — не поле перейти. На морі є багато небезпек. Море перескочить, а хвоста не вмочить.
Приповідки або українсько-народня філософія
море —
Частина о., яка зазвичай прилягає до континенту, відокремлена від відкритого океану півостр., низкою островів або підводним піднесенням дна.
Універсальний словник-енциклопедія
море —
жда́ти (чека́ти, вигляда́ти, сподіва́тися) з мо́ря пого́ди. Даремно надіятися на кого-, що-небудь, чекати чогось, залишаючись пасивним. — Чого ж ти сердишся? — звернувся він обережно.— Ти почекай. Я буду інженером. Ми ще не так заживемо.
Фразеологічний словник української мови
море —
БЕ́ЗЛІЧ (дуже велика кількість кого-, чого-небудь), БЕ́ЗЛІК рідше, КУ́ПА підсил. розм., РІЙ підсил. розм., СОНМ підсил. книжн., СО́НМИЩЕ підсил. книжн., ТЬМА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМУ́ЩА підсил. розм., ХМА́РА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМЕ́ННА підсил.
Словник синонімів української мови
море —
Мо́ре, -ря, -рю, -рем, в мо́рі і в мо́рю; моря́, морі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
море —
МО́РЕ, я, с. 1. Частина океану — великий водний простір з гірко-солоною водою, який більш-менш оточений суходолом. Як понесе з України У синєє море Кров ворожу… отойді я І лани і гори — Все покину (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
море —
Мо́ре, -ря с. Море. Як Божа воля, то вирнеш з моря. Ном. № 18. ум. мо́речко. А на моречку четверо суден плаває. Грин. III. 382.
Словник української мови Грінченка