море

Дурному море по коліна.

Він не роздумує що робить, та не добачує небезпеки.

Хто переплив море, той знає горе.

Той не мало натерпівся, та набрався страху.

Море перепливти — не поле перейти.

На морі є багато небезпек.

Море перескочить, а хвоста не вмочить.

Про проворного.

Море по коліна.

Не дбає про небезпеку.

Хто на морі не бував, той і біди не знав.

Хто на морі не бував, той припадків не видав.

Говорять бувалі моряки.

Значення в інших словниках

1. море — мо́ре іменник середнього роду * Але: два, три, чотири мо́ря  Орфографічний словник української мови
2. море — о. царство Нептуна, морська стихія; П. маса, сила, безліч; п! ОКЕАН.  Словник синонімів Караванського
3. море — див. багато  Словник синонімів Вусика
4. море — -я, с. 1》 Частина океану – великий водний простір із гірко-солоною водою; відособлений від океану суходолом або островами і має своєрідний гідрометеорологічний режим. || Дуже велике озеро з такою водою. Чорне море.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. море — МО́РЕ, я, с. 1. Частина океану – великий водний простір з гірко-солоною водою, який більш-менш оточений суходолом. Як понесе з України У синєє море Кров ворожу... отойді [отоді] я І лани і гори – Все покину (Т.  Словник української мови у 20 томах
6. море — Частина о., яка зазвичай прилягає до континенту, відокремлена від відкритого океану півостр., низкою островів або підводним піднесенням дна.  Універсальний словник-енциклопедія
7. море — жда́ти (чека́ти, вигляда́ти, сподіва́тися) з мо́ря пого́ди. Даремно надіятися на кого-, що-небудь, чекати чогось, залишаючись пасивним. — Чого ж ти сердишся? — звернувся він обережно.— Ти почекай. Я буду інженером. Ми ще не так заживемо.  Фразеологічний словник української мови
8. море — БЕ́ЗЛІЧ (дуже велика кількість кого-, чого-небудь), БЕ́ЗЛІК рідше, КУ́ПА підсил. розм., РІЙ підсил. розм., СОНМ підсил. книжн., СО́НМИЩЕ підсил. книжн., ТЬМА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМУ́ЩА підсил. розм., ХМА́РА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМЕ́ННА підсил.  Словник синонімів української мови
9. море — Мо́ре, -ря, -рю, -рем, в мо́рі і в мо́рю; моря́, морі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. море — МО́РЕ, я, с. 1. Частина океану — великий водний простір з гірко-солоною водою, який більш-менш оточений суходолом. Як понесе з України У синєє море Кров ворожу… отойді я І лани і гори — Все покину (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
11. море — Мо́ре, -ря с. Море. Як Божа воля, то вирнеш з моря. Ном. № 18. ум. мо́речко. А на моречку четверо суден плаває. Грин. III. 382.  Словник української мови Грінченка