1. Приповідки або українсько-народня філософія

море

Дурному море по коліна.

Він не роздумує що робить, та не добачує небезпеки.

Хто переплив море, той знає горе.

Той не мало натерпівся, та набрався страху.

Море перепливти — не поле перейти.

На морі є багато небезпек.

Море перескочить, а хвоста не вмочить.

Про проворного.

Море по коліна.

Не дбає про небезпеку.

Хто на морі не бував, той і біди не знав.

Хто на морі не бував, той припадків не видав.

Говорять бувалі моряки.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. море — мо́ре іменник середнього роду * Але: два, три, чотири мо́ря Орфографічний словник української мови
  2. море — о. царство Нептуна, морська стихія; П. маса, сила, безліч; п! ОКЕАН. Словник синонімів Караванського
  3. море — див. багато Словник синонімів Вусика
  4. море — -я, с. 1》 Частина океану – великий водний простір із гірко-солоною водою; відособлений від океану суходолом або островами і має своєрідний гідрометеорологічний режим. || Дуже велике озеро з такою водою. Чорне море. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. море — МО́РЕ, я, с. 1. Частина океану – великий водний простір з гірко-солоною водою, який більш-менш оточений суходолом. Як понесе з України У синєє море Кров ворожу... отойді [отоді] я І лани і гори – Все покину (Т. Словник української мови у 20 томах
  6. море — Частина о., яка зазвичай прилягає до континенту, відокремлена від відкритого океану півостр., низкою островів або підводним піднесенням дна. Універсальний словник-енциклопедія
  7. море — жда́ти (чека́ти, вигляда́ти, сподіва́тися) з мо́ря пого́ди. Даремно надіятися на кого-, що-небудь, чекати чогось, залишаючись пасивним. — Чого ж ти сердишся? — звернувся він обережно.— Ти почекай. Я буду інженером. Ми ще не так заживемо. Фразеологічний словник української мови
  8. море — БЕ́ЗЛІЧ (дуже велика кількість кого-, чого-небудь), БЕ́ЗЛІК рідше, КУ́ПА підсил. розм., РІЙ підсил. розм., СОНМ підсил. книжн., СО́НМИЩЕ підсил. книжн., ТЬМА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМУ́ЩА підсил. розм., ХМА́РА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМЕ́ННА підсил. Словник синонімів української мови
  9. море — Мо́ре, -ря, -рю, -рем, в мо́рі і в мо́рю; моря́, морі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. море — МО́РЕ, я, с. 1. Частина океану — великий водний простір з гірко-солоною водою, який більш-менш оточений суходолом. Як понесе з України У синєє море Кров ворожу… отойді я І лани і гори — Все покину (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  11. море — Мо́ре, -ря с. Море. Як Божа воля, то вирнеш з моря. Ном. № 18. ум. мо́речко. А на моречку четверо суден плаває. Грин. III. 382. Словник української мови Грінченка