море

жда́ти (чека́ти, вигляда́ти, сподіва́тися) з мо́ря пого́ди. Даремно надіятися на кого-, що-небудь, чекати чогось, залишаючись пасивним. — Чого ж ти сердишся? — звернувся він обережно.— Ти почекай. Я буду інженером. Ми ще не так заживемо.— Жди з моря погоди,— відрізала вона коротко (Г. Коцюба); — Тепер чекай з моря погоди, — зауважив Павло, коли підходили до камери.— Дарма радієте .. Вони м’яко стелять, але спати твердо (М. Сиротюк); Насос не встигає відкачувати воду, а як від перевантаження зіпсується? Прибуде вода, заллє трансформатор — та й по ньому. Будемо тоді кукурікати, виглядаючи з моря погоди (З газети); — Сиди й сподівайся з моря погоди! Ти не міг раніше щось придумати? (М. Стельмах). $ЖЕСТ

жите́йське мо́ре, уроч. Життя з його турботами, неспокоєм і т. ін. (Іван:) Скрізь хвилює “море житейське”, а мій човен без весел і без стерна: куди і як мені пливти і чим мені гребти, та й до якого берега причалити? (І. Карпенко-Карий); Дивиться мати вслід (Уласові), плаче: чи вистачить у нього сили вигребтися..? Чи піднесе вона (хвиля життя) його та й полине він з нею до невідомого щастя, чи замота в житейському морі, як мотає не одного на цьому білому світі (Григорій Тютюнник).

з-за мо́ря, жарт. З далеких країн; здалека. — Се ми таке для любезних (люб’язних) сватів з-за моря придбали,— каже Наум (Г. Квітка-Основ’яненко).

(і) за си́нім мо́рем, нар.-поет. 1. У далеких краях; дуже далеко. Якби то далися орлинії крила, За синім би морем милого знайшла (Т. Шевченко). і за мо́рем. (Галочка:) Я знатиму, що і за морем ви за мною скучатимете (Г. Квітка-Основ’яненко). 2. Де завгодно; скрізь. Вона така, що й за синім морем правду шукатиме (З газети). за си́нє мо́ре. — Миколо, коли ти мене любиш, то я піду за тобою за синє море (І. Нечуй-Левицький).

(і) мо́ре по колі́на (рідше по колі́но) кому. 1. Хтось нічого не боїться, ніщо не лякає кого-небудь; не страшно комусь. Смілому й море по коліна (Укр.. присл..); Нічого не страшно (Потапові) і по коліна море (М. Коцюбинський); — Коли ти з конем — тобі й море по коліна! Можна з ким завгодно балакати (М. Рудь); Отакий може й полетіти. Їм що, жевжикам. Їм і в космос — море по коліна (Ю. Мокрієв); Їм, як кажуть, море по коліна, зовсім незнане почуття страху (З газети). 2. Усе видається комусь легким, доступним, простим і т. ін. — Що ж це ти, дорогий синок? Думаєш, інститут закінчив, то вже й море по коліна? (С. Журахович); — Що ж, мрійникам море по коліна… (В. Підмогильний); // Все можна, все дозволено комусь. Дурневі ж, якийсь казав, море по коліна (Л. Мартович); Перші вдалі запровадження в механічному цеху запаморочили йому голову, і він гадає, що тепер йому море по коліна (П. Автомонов); Теперішні дівки нічого не бояться, море їм по коліна, а потім на старість каятимуться, та пізно буде (Є. Гуцало). усе мо́ре по колі́но. — А я хіба що кажу. Тільки дивіться, хлопці, вам усе море по коліно (П. Панч). й мо́ре по пу́па. — З такими гренадерами тобі й море по пупа (О. Гончар). 3. Ніщо не бентежить, не турбує когось; усе байдуже комусь. — Йому що? Гульня, море по коліна, а вам біда, вам горе, вам смерть! (М. Старицький); Їм немає діла до Олечки. І нікому нема. Всі гуляють, веселяться, кожному море по коліна (В. Кучер); — Мені воно чомусь було байдуже,— зізнався Андрій.— Бо молодий, що тобі? Море по коліна (М. Олійник); Деякі остерігаються, а деяким — море по коліно (І. Муратов); // Ніщо не стримує кого-небудь, не контролює хтось себе. П’яному і море по коліна (Укр.. присл..); Допомагають своїй міліції — гамувати і тамувати отих, кому море по коліна (О. Ковінька).

не за моря́ми. Недалеко, близько. Леонід насторожився.— Де це Шишаки? — Не за морями,— продовжував Сорока (О. Гончар). за моря́ми. Той блукає за морями, Світ перепливає, Шука долі (Т. Шевченко); Кузьмі здавалося, що Донбас за морями десь (Григір Тютюнник).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. море — мо́ре іменник середнього роду * Але: два, три, чотири мо́ря Орфографічний словник української мови
  2. море — о. царство Нептуна, морська стихія; П. маса, сила, безліч; п! ОКЕАН. Словник синонімів Караванського
  3. море — див. багато Словник синонімів Вусика
  4. море — -я, с. 1》 Частина океану – великий водний простір із гірко-солоною водою; відособлений від океану суходолом або островами і має своєрідний гідрометеорологічний режим. || Дуже велике озеро з такою водою. Чорне море. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. море — МО́РЕ, я, с. 1. Частина океану – великий водний простір з гірко-солоною водою, який більш-менш оточений суходолом. Як понесе з України У синєє море Кров ворожу... отойді [отоді] я І лани і гори – Все покину (Т. Словник української мови у 20 томах
  6. море — Дурному море по коліна. Він не роздумує що робить, та не добачує небезпеки. Хто переплив море, той знає горе. Той не мало натерпівся, та набрався страху. Море перепливти — не поле перейти. На морі є багато небезпек. Море перескочить, а хвоста не вмочить. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. море — Частина о., яка зазвичай прилягає до континенту, відокремлена від відкритого океану півостр., низкою островів або підводним піднесенням дна. Універсальний словник-енциклопедія
  8. море — БЕ́ЗЛІЧ (дуже велика кількість кого-, чого-небудь), БЕ́ЗЛІК рідше, КУ́ПА підсил. розм., РІЙ підсил. розм., СОНМ підсил. книжн., СО́НМИЩЕ підсил. книжн., ТЬМА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМУ́ЩА підсил. розм., ХМА́РА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМЕ́ННА підсил. Словник синонімів української мови
  9. море — Мо́ре, -ря, -рю, -рем, в мо́рі і в мо́рю; моря́, морі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. море — МО́РЕ, я, с. 1. Частина океану — великий водний простір з гірко-солоною водою, який більш-менш оточений суходолом. Як понесе з України У синєє море Кров ворожу… отойді я І лани і гори — Все покину (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  11. море — Мо́ре, -ря с. Море. Як Божа воля, то вирнеш з моря. Ном. № 18. ум. мо́речко. А на моречку четверо суден плаває. Грин. III. 382. Словник української мови Грінченка