морити

Значення в інших словниках

1. морити — мори́ти дієслово недоконаного виду виснажувати; обробляти деревину Орфографічний словник української мови
2. морити — (мух) труїти; (доводити до знемоги) виснажувати, мучити; (працею) знесилювати; (голодом) виморювати. Словник синонімів Караванського
3. морити — морю, мориш, недок., перех. 1》 рідко. Те саме, що труїти. 2》 перен., розм. Доводити до виснаження, знемоги; виснажувати, мучити. Морить на сон. 3》 розм. Дуже стомлювати чимось; знесилювати. 4》 спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. морити — (у печі) тушкувати, витушковувати, витушкувати, повитушковувати, затушковувати, затушкувати, позатушковувати, потушковувати, потушкувати, стушковувати, стушкувати, постушковувати Словник чужослів Павло Штепа
5. морити — МОРИ́ТИ², морю́, мо́риш, недок., що, спец. Тримати деревину у воді, у спеціальному розчині, надаючи їй темного забарвлення та міцності, або фарбувати її морилкою. Використовують для фанерування меблів теж дубову фанеру, але її морять (з газ.); Морити дуб. Словник української мови у 20 томах
6. морити — МУ́ЧИТИ кого (завдавати мук, фізичних або моральних страждань; бути причиною, джерелом страждань), БОЛІ́ТИ кому, кого; КАТУВА́ТИ, ЗАКАТО́ВУВАТИ, МОРДУВА́ТИ, ЗАМОРДО́ВУВАТИ, НІ́ВЕЧИТИ... Словник синонімів української мови
7. морити — Мори́ти, морю́, мо́риш, -рять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. морити — МОРИ́ТИ, морю́, мо́риш, недок., перех. 1. рідко. Те саме, що труї́ти. Морити мух. 2. перен; розм. Доводити до виснаження, знемоги; виснажувати, мучити. А лікар скрізь ходив з ланцетом… І чванивсь, як людей морив (Котл. Словник української мови в 11 томах
9. морити — Мори́ти, -рю́, -риш гл. Морить. Бо-знає, коли будуть бити, а тим часом голодом морять. Ном. Словник української мови Грінченка