морква
мо́ркву те́рти кому. Глузувати, кепкувати з кого-небудь; уїдливо дошкуляти комусь. Усі ми, парубки в селі, дуріли за нею. А вона, бестія, всім моркву терла, аж поки десь не наскочила на свойого (свого) (І. Франко).
наздога́д (навдога́д, рідко надо́гад) бурякі́в (щоб дали́ капу́сти), перев. зі сл. говори́ти, сказа́ти і т. ін. Говорячи про одне, натякати на щось інше. — Одно знаю, хоч не з’їм солодко і напрацююся гіркенько, так ніхто мене не налає..,— говорила Мотря наздогад буряків, поглядаючи на Семена (М. Коцюбинський); — Багато, чоловіче, не прошу, але поверни мені з казенної хоч пучку солі, яку вдома взяв. Іван хекнув, засміявся, обернувся міцною спокійною постаттю до Степана: — Це сказала наздогад буряків, щоб дали капусти (М. Стельмах); (Горпина:) Котрий любий, той не свата, а од нелюбих не вспієш зачиняти хату. (Приблуда:) Цебто і мені навдогад буряків? (Горпина:) Та ні, не про вас річ, добродію (М. Кропивницький); — Стій, я його зачеплю розмовою. А ти піддержуй. Може, що випитаємо. Я буду закидати надогад буряків, а ти помічай (Панас Мирний); (Возний:) Ох, ох, ох!.. Стара не страшна, так молода кирпу гне. Я уже їй говорив, як то кажуть, надогад (на догад) буряків..— так де! — ні приступу! (І. Котляревський). наздога́д бурякі́в, коли́ мо́ркви тре́ба. — Мені якось ніяково… і трудно це зробити… Але іншого жадного (жодного) способу нема,— говорив Ломицький, як то кажуть, наздогад буряків, коли моркви треба (І. Нечуй-Левицький).
скребти́ (ску́бти, скрома́дити) / наску́бти (наску́ба́ти) мо́ркву. Дорікати кому-небудь або лаяти, сварити когось. Чує стара, на службі йому щодня моркву скребуть, уже грозяться і вигнати (Панас Мирний); Гримає (стара), звісно — на невістку: то се не туди, то те не так, звичайно, як свекруха, що вже знайде, за що моркву скромадити (Г. Квітка-Основ’яненко); Яцько Ходика вуса підкрутив. Он як шанується до нього Терновий. Наскубли моркву, то й поштивий став (Н. Рибак); // Бити. Січовики, підтримувані низовиками, кричали: — Гідний! Гідний! — Не комизись, а то наскубемо моркву! — Бути тобі кошовим! (Н. Рибак).
ха́тня мо́рква, ірон. Сварка між подружжям, у сім’ї; лайка. — А там (на базарі) купами капуста, буряки, морква городня,— а хатньої (моркви) наші жінки не продають, держать про нужду, на нашу голову! (Г. Квітка-Основ’яненко).
Значення в інших словниках
- морква — мо́рква іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- морква — [морква] -вие, д. і м. -в'і Орфоепічний словник української мови
- морква — -и, ж. 1》 Городня рослина з пірчасто-розсіченими листками й довгастим потовщеним коренем. 2》 збірн. Коренеплоди цієї рослини оранжевого кольору, що вживаються як їжа або корм. || Один коренеплід цієї рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- морква — МО́РКВА, и, ж. 1. Городня рослина з пірчасторозсіченими листками й довгастим потовщеним коренем. Жужмом лежало понівечене гарбузиння і тютюн .. і тільки незнівеченою залишилась одна легкокоса грядка моркви (М. Словник української мови у 20 томах
- морква — Дво- (зрідка однорічна) трав'яниста рослина родини зонтичних, овочева культура; поширена в Європі і Пн. Африці; коренеплід м. від круглої до конічної і циліндричної форм, оранжевого, жовтого або білого кольору, містить каротин з провітаміном А, цукри... Універсальний словник-енциклопедія
- морква — Мо́рква, -ви, -ві Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- морква — МО́РКВА, и, ж. 1. Городня рослина з пірчасторозсіченими листками й довгастим потовщеним коренем. Столову моркву на насіння в колгоспі сіють у кінці травня (Колг. Укр. Словник української мови в 11 томах
- морква — Мо́рква, -ви ж. 1) Морковь, Daucus Carota L. Унадився, як свиня у моркву. Ном. № 2740. хатня морква. Ссора домашняя между мужемъ и женой. А там купами капуста, буряки, морква огородня, а хатньої наші жінки не продають, держать про нужду на нашу голову... Словник української мови Грінченка