морква
МО́РКВА, и, ж.
1. Городня рослина з пірчасторозсіченими листками й довгастим потовщеним коренем.
Жужмом лежало понівечене гарбузиння і тютюн .. і тільки незнівеченою залишилась одна легкокоса грядка моркви (М. Стельмах);
Хлопцям хоч би й зараз оце кинутись прополювати моркву, дертися на черешні (О. Гончар).
2. збірн. Коренеплоди цієї рослини оранжевого кольору, що вживаються як їжа або корм.
– Раз мій господар запряг мене до візка і цілий день возив мною гарбузи, дині, моркву, огірки і всяку ярину з огороду [городу] (І. Франко);
Приготував [Гордєєв] з баранячої печінки чудовий паштет і кілька салатів та форшмаків. Усе це він гарно прикрасив шматочками буряка, моркви та кільцями цибулі (З. Тулуб);
// Один коренеплід цієї рослини.
* У порівн. Сидить, як морква в грядці (Номис).
◇ Мо́ркву скребти́ (скрома́дити, струга́ти) див. скребти́;
Мо́ркву те́рти див. те́рти;
Наздога́д (навдога́д, розм. надога́д) бурякі́в [, щоб дали́ капу́сти (рідко коли́ мо́ркви тре́ба)] див. наздога́д;
Скребти́ (ску́бти, скрома́дити) / наску́бти (наску́ба́ти) мо́ркву див. скребти́;
(1) Ха́тня мо́рква, ірон. – сварка між подружжям, у сім'ї; лайка.
– А там [на базарі] купами капуста, буряки, морква городня, – а хатньої [моркви] наші жінки не продають, держать про нужду, на нашу голову! (Г. Квітка-Основ'яненко).
Значення в інших словниках
- морква — мо́рква іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- морква — [морква] -вие, д. і м. -в'і Орфоепічний словник української мови
- морква — -и, ж. 1》 Городня рослина з пірчасто-розсіченими листками й довгастим потовщеним коренем. 2》 збірн. Коренеплоди цієї рослини оранжевого кольору, що вживаються як їжа або корм. || Один коренеплід цієї рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- морква — Дво- (зрідка однорічна) трав'яниста рослина родини зонтичних, овочева культура; поширена в Європі і Пн. Африці; коренеплід м. від круглої до конічної і циліндричної форм, оранжевого, жовтого або білого кольору, містить каротин з провітаміном А, цукри... Універсальний словник-енциклопедія
- морква — мо́ркву те́рти кому. Глузувати, кепкувати з кого-небудь; уїдливо дошкуляти комусь. Усі ми, парубки в селі, дуріли за нею. А вона, бестія, всім моркву терла, аж поки десь не наскочила на свойого (свого) (І. Франко). Фразеологічний словник української мови
- морква — Мо́рква, -ви, -ві Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- морква — МО́РКВА, и, ж. 1. Городня рослина з пірчасторозсіченими листками й довгастим потовщеним коренем. Столову моркву на насіння в колгоспі сіють у кінці травня (Колг. Укр. Словник української мови в 11 томах
- морква — Мо́рква, -ви ж. 1) Морковь, Daucus Carota L. Унадився, як свиня у моркву. Ном. № 2740. хатня морква. Ссора домашняя между мужемъ и женой. А там купами капуста, буряки, морква огородня, а хатньої наші жінки не продають, держать про нужду на нашу голову... Словник української мови Грінченка