морити
МОРИ́ТИ, морю́, мо́риш, недок., перех.
1. рідко. Те саме, що труї́ти.
Морити мух.
2. перен; розм. Доводити до виснаження, знемоги; виснажувати, мучити.
А лікар скрізь ходив з ланцетом… І чванивсь, як людей морив (Котл., І, 1952, 143);
— Заперли мене не в хату, а в саж.. Згагою морять (Мирний, III, 1954, 164);
— Череду корів мають [дуки], а брата нещасного морять голодом (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 71).
◊ Мо́рить (мори́ло) на сон; Сон мо́рить (мори́в) кого — хтось хоче (хотів) спати.
Днинка була сьогодні ясна й тепла, то старого трохи морило на сон (Мак., Вибр., 1954, 197);
— Як прийду сюди, так зараз сон і морить, і розбирає. А тітка свариться, що я сплю отут [у садку]… (Коцюб., І, 1955, 461).
3. розм. Дуже стомлювати чимось; знесилювати.
Генерал давай їх [селян] утішати,.. що він їх не буде насильною роботою морити (Мирний, І, 1949, 191);
— А тільки не думай собі, щоб я тобі дав коні морити (Л. Укр., III, 1952, 554).
4. спец. Тримати деревину у воді, у спеціальному розчині, надаючи їй темного забарвлення та міцності, або фарбувати її морилкою.
Використовують для фа-нерування меблів теж дубову фанеру, але її.. морять (Роб. газ., 29.IX 1965, 2);
Морити дуб.
Значення в інших словниках
- морити — мори́ти дієслово недоконаного виду виснажувати; обробляти деревину Орфографічний словник української мови
- морити — (мух) труїти; (доводити до знемоги) виснажувати, мучити; (працею) знесилювати; (голодом) виморювати. Словник синонімів Караванського
- морити — морю, мориш, недок., перех. 1》 рідко. Те саме, що труїти. 2》 перен., розм. Доводити до виснаження, знемоги; виснажувати, мучити. Морить на сон. 3》 розм. Дуже стомлювати чимось; знесилювати. 4》 спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
- морити — (у печі) тушкувати, витушковувати, витушкувати, повитушковувати, затушковувати, затушкувати, позатушковувати, потушковувати, потушкувати, стушковувати, стушкувати, постушковувати Словник чужослів Павло Штепа
- морити — МОРИ́ТИ², морю́, мо́риш, недок., що, спец. Тримати деревину у воді, у спеціальному розчині, надаючи їй темного забарвлення та міцності, або фарбувати її морилкою. Використовують для фанерування меблів теж дубову фанеру, але її морять (з газ.); Морити дуб. Словник української мови у 20 томах
- морити — мо́рить на сон кого, безос. Хочеться спати, дрімається комусь. Днинка була сьогодні ясна й тепла, то старого трохи морило на сон (О. Маковей). Фразеологічний словник української мови
- морити — МУ́ЧИТИ кого (завдавати мук, фізичних або моральних страждань; бути причиною, джерелом страждань), БОЛІ́ТИ кому, кого; КАТУВА́ТИ, ЗАКАТО́ВУВАТИ, МОРДУВА́ТИ, ЗАМОРДО́ВУВАТИ, НІ́ВЕЧИТИ... Словник синонімів української мови
- морити — Мори́ти, морю́, мо́риш, -рять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- морити — Мори́ти, -рю́, -риш гл. Морить. Бо-знає, коли будуть бити, а тим часом голодом морять. Ном. Словник української мови Грінченка