море
МО́РЕ, я, с.
1. Частина океану — великий водний простір з гірко-солоною водою, який більш-менш оточений суходолом.
Як понесе з України У синєє море Кров ворожу… отойді я І лани і гори — Все покину (Шевч., І, 1951, 354);
Хто моря переплив і спалив кораблі за собою, той не вмре, не здобувши нового добра (Л. Укр., І, 1951, 268);
Та ось і наша шаланда, її хазяїн уже давно виїхав у море й наловив скумбрії (Ю. Янов., II, 1958, 49);
*У порівн. Назустріч котились широкі, як море, степи (Гончар, III, 1959, 173);
// Дуже велике озеро з такою водою.
Аральське море; Каспійське море;
// у знач. присл. мо́рем. По морю.
В Канеї ми були лиш кілька годин. А тепер великий переїзд в 48 годин морем (Коцюб., III, 1956, 352).
◊ Жите́йське мо́ре див. жите́йський;
З-за мо́ря — здалека, з далеких країн.
— Се ми таке для любезних [люб’язних] сватів з-за моря придбали, — каже Наум (Кв.-Осн., II, 1956, 73);
Кра́пля в мо́рі див. кра́пля;
Мо́ре по колі́на див. колі́но;
Чека́ти (жда́ти) ко́ло (з) мо́ря пого́ди — даремно на щось розраховувати, надіятися.
— Ти почекай. Я буду інженером. Ми ще не так заживемо. — Жди з моря погоди, — відрізала вона коротко (Коцюба, Нові береги, 1959, 311).
2. Дуже велике штучне водоймище.
Каховське море; Київське море.
3. чого, перен. Поросла, вкрита чимось велика, безмежна площина.
Мов кораблі, комбайни пропливають По морю неозорому пшениці (Рильський, III, 1961,108);
І враз поринув парубок у хвильне море трав (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 54).
4. чого, перен. Велика кількість чогось.
Ярмарок шумів і гув, як буйна зелена діброва. Море сміху, море гомону-гумору (Вас., II, 1959, 190);
Тепер внизу, перед очима Столярева, було море облич, піднятих до нього вгору (Смолич, V, 1959, 250).
Значення в інших словниках
- море — мо́ре іменник середнього роду * Але: два, три, чотири мо́ря Орфографічний словник української мови
- море — о. царство Нептуна, морська стихія; П. маса, сила, безліч; п! ОКЕАН. Словник синонімів Караванського
- море — див. багато Словник синонімів Вусика
- море — -я, с. 1》 Частина океану – великий водний простір із гірко-солоною водою; відособлений від океану суходолом або островами і має своєрідний гідрометеорологічний режим. || Дуже велике озеро з такою водою. Чорне море. Великий тлумачний словник сучасної мови
- море — МО́РЕ, я, с. 1. Частина океану – великий водний простір з гірко-солоною водою, який більш-менш оточений суходолом. Як понесе з України У синєє море Кров ворожу... отойді [отоді] я І лани і гори – Все покину (Т. Словник української мови у 20 томах
- море — Дурному море по коліна. Він не роздумує що робить, та не добачує небезпеки. Хто переплив море, той знає горе. Той не мало натерпівся, та набрався страху. Море перепливти — не поле перейти. На морі є багато небезпек. Море перескочить, а хвоста не вмочить. Приповідки або українсько-народня філософія
- море — Частина о., яка зазвичай прилягає до континенту, відокремлена від відкритого океану півостр., низкою островів або підводним піднесенням дна. Універсальний словник-енциклопедія
- море — жда́ти (чека́ти, вигляда́ти, сподіва́тися) з мо́ря пого́ди. Даремно надіятися на кого-, що-небудь, чекати чогось, залишаючись пасивним. — Чого ж ти сердишся? — звернувся він обережно.— Ти почекай. Я буду інженером. Ми ще не так заживемо. Фразеологічний словник української мови
- море — БЕ́ЗЛІЧ (дуже велика кількість кого-, чого-небудь), БЕ́ЗЛІК рідше, КУ́ПА підсил. розм., РІЙ підсил. розм., СОНМ підсил. книжн., СО́НМИЩЕ підсил. книжн., ТЬМА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМУ́ЩА підсил. розм., ХМА́РА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМЕ́ННА підсил. Словник синонімів української мови
- море — Мо́ре, -ря, -рю, -рем, в мо́рі і в мо́рю; моря́, морі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- море — Мо́ре, -ря с. Море. Як Божа воля, то вирнеш з моря. Ном. № 18. ум. мо́речко. А на моречку четверо суден плаває. Грин. III. 382. Словник української мови Грінченка