молотити

Довше буду молотити, довше буду колотити.

Більше роботи зроблю, більше й користи буду мати.

Хто сіяв, тому належиться й молотити.

Хто весною працював, той повинен і користати з своєї праці.

Як на току молотить, то у хаті не колотить.

Коли є добрий урожай, що багато молотьби, то і в хаті нема клопоту через недостаток.

Як на току не молотить, то у хаті колотить.

Як не вродить, той молотити нічого і в хаті сварка з нужди.

Моє не молочене, а твоє і так не волочене.

Нічого не маємо.

Молотив цілий день, а віяти нічого.

Має дуже поганий врожай.

На чиєму току молотять, тому й хліб возять.

На чиєму господарстві працюють, той і отримує плоди праці.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. молотити — молоти́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. молотити — (збіжжя) змолочувати, обмолочувати, вимолочувати; П. бити; (жадібно їсти) уминати, тріскати, ЛОПАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. молотити — див. бити; їсти Словник синонімів Вусика
  4. молотити — [молотитие] -лоучу, -отиеш; нак. -ти, -лоут'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. молотити — -очу, -отиш, недок., перех. і неперех. 1》 Вибивати зерно з колосся, волоття, стручків і т. ін. 2》 перен., розм. Бити когось чим-небудь. || чим по чому. Ударяти. 3》 перен., фам. Їсти з великим апетитом, із жадобою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. молотити — МОЛОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, недок., що і без прям. дод. 1. Вибивати зерно з колосся, волоття, стручків і т. ін. Хліб складали в стіжки й молотили на току проти неба (І. Нечуй-Левицький); Молотити сочевицю можна на зернових молотарках (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  7. молотити — молоти́ти бити, лупцювати (ср, ст): Дзьобатий Пікусь відломив ногу від стола і молотив направо і наліво. Поцирований вдарив Втику ножем по ребрах, ніж заскреготав і вліз по саму ручку (Гірний) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. молотити — молоти́ти зуба́ми (язико́м), зневажл. Говорити непотрібне. — Її за тоту (ту) політику вигнали з гімназії, а вона .. молотить і далі язиком (Д. Бедзик). зу́бом молоти́ти. Фразеологічний словник української мови
  9. молотити — БИ́ТИ по чому, об що, у що і без додатка (стукаючи, робити удари по чому-небудь, об що-небудь), ГАМСЕ́ЛИТИ підсил. розм., ГАТИ́ТИ підсил. розм., ГЕ́ПАТИ підсил. розм., ГИЛИ́ТИ підсил. розм., ГРІ́ТИ по чому, об що, у що, підсил. розм., ДУБА́СИТИ підсил. Словник синонімів української мови
  10. молотити — Молоти́ти, -лочу́, -ло́тиш, -ло́тять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. молотити — МОЛОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, недок., перех. і неперех. 1. Вибивати зерно з колосся, волоття, стручків і т. ін. Хліб складали в стіжки й молотили на току проти неба (Н.-Лев., II, 1956, 218); Молотити сочевицю можна на зернових молотарках (Зерн. боб. культ. Словник української мови в 11 томах
  12. молотити — Молоти́ти, -чу́, -тиш гл. 1) Молотить. Прийшов брат до брата кликать молотити: «Не здужаю, брате, ціпа піднімати». Чуб. V. 364. 2) Колотить, бить кого. Губи та опенечки, — заходився старий коло ненечки: як став молотить, так аж пірря летить. Ном. № 3988. Словник української мови Грінченка