1. Словник української мови в 11 томах

молотити

МОЛОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, недок., перех. і неперех.

1. Вибивати зерно з колосся, волоття, стручків і т. ін.

Хліб складали в стіжки й молотили на току проти неба (Н.-Лев., II, 1956, 218);

Молотити сочевицю можна на зернових молотарках (Зерн. боб. культ., 1956, 70);

Він умів жати, косити, в’язати, возити, ворушити, молотити (Смолич, І, 1947, 108).

2. перен., розм. Бити когось чим-небудь.

В одній хвилі кілька дужих хлопців розпростерло бідних лакеїв насеред гостинця та й давай молотити їх ломаками (Фр., III, 1950, 151);

Дівчата жартівливо молотили кулаками Марка (Коп., Тв., 1955, 372);

// чим по чому, Ударяти.

Миша молотить паличкою по долівці, щось приспівує (Вас., III, 1960, 275);

Рязанов над силу молотив колотушкою по дзеркальних вічках контейнера (Логв., Давні рани, 1961, 47).

3. перен., фам. Їсти з великим апетитом, із жадобою.

Як побачив [Ригорович] добру страву та ще з свіжою рибою, так і прийнявсь молотити, неначе ще нічого зранку і не їв (Кв.-Осн., II, 1956, 167);

[Варвара:] А тепер навіть попи ковбасу в піст молотять та ще й горілкою запивають… (Корн., II, 1955, 303).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. молотити — молоти́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. молотити — (збіжжя) змолочувати, обмолочувати, вимолочувати; П. бити; (жадібно їсти) уминати, тріскати, ЛОПАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. молотити — див. бити; їсти Словник синонімів Вусика
  4. молотити — [молотитие] -лоучу, -отиеш; нак. -ти, -лоут'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. молотити — -очу, -отиш, недок., перех. і неперех. 1》 Вибивати зерно з колосся, волоття, стручків і т. ін. 2》 перен., розм. Бити когось чим-небудь. || чим по чому. Ударяти. 3》 перен., фам. Їсти з великим апетитом, із жадобою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. молотити — МОЛОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, недок., що і без прям. дод. 1. Вибивати зерно з колосся, волоття, стручків і т. ін. Хліб складали в стіжки й молотили на току проти неба (І. Нечуй-Левицький); Молотити сочевицю можна на зернових молотарках (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  7. молотити — молоти́ти бити, лупцювати (ср, ст): Дзьобатий Пікусь відломив ногу від стола і молотив направо і наліво. Поцирований вдарив Втику ножем по ребрах, ніж заскреготав і вліз по саму ручку (Гірний) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. молотити — Довше буду молотити, довше буду колотити. Більше роботи зроблю, більше й користи буду мати. Хто сіяв, тому належиться й молотити. Хто весною працював, той повинен і користати з своєї праці. Як на току молотить, то у хаті не колотить. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. молотити — молоти́ти зуба́ми (язико́м), зневажл. Говорити непотрібне. — Її за тоту (ту) політику вигнали з гімназії, а вона .. молотить і далі язиком (Д. Бедзик). зу́бом молоти́ти. Фразеологічний словник української мови
  10. молотити — БИ́ТИ по чому, об що, у що і без додатка (стукаючи, робити удари по чому-небудь, об що-небудь), ГАМСЕ́ЛИТИ підсил. розм., ГАТИ́ТИ підсил. розм., ГЕ́ПАТИ підсил. розм., ГИЛИ́ТИ підсил. розм., ГРІ́ТИ по чому, об що, у що, підсил. розм., ДУБА́СИТИ підсил. Словник синонімів української мови
  11. молотити — Молоти́ти, -лочу́, -ло́тиш, -ло́тять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. молотити — Молоти́ти, -чу́, -тиш гл. 1) Молотить. Прийшов брат до брата кликать молотити: «Не здужаю, брате, ціпа піднімати». Чуб. V. 364. 2) Колотить, бить кого. Губи та опенечки, — заходився старий коло ненечки: як став молотить, так аж пірря летить. Ном. № 3988. Словник української мови Грінченка