муж —
муж іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
муж —
Муж. 1. Чоловік, один з подружжя. Добродійка Матушинська нині “читала”. Її уважливий муж власне прислав їй цілу купу Нашого Слова, що виходило у Львові і уважало ся за дуже поважну часопись (Галіп, 77). 2. Діяч, видатна особа.
Українська літературна мова на Буковині
муж —
-а, ч. 1》 книжн. Державний, науковий, громадський і т. ін. діяч. 2》 заст., уроч. Чоловік (у 2 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
муж —
Чоловік, чоловічок, чоловіченько, чоловічесько, дружино, дружиночок, подруг, подружок, див. супруг, чоловік
Словник чужослів Павло Штепа
муж —
МУЖ, а, ч. 1. книжн. Державний, науковий, громадський і т. ін. діяч. Амінь тобі [Богдане], великий муже! Великий, славний! та не дуже... (Т. Шевченко); А щедрі серцем юнаки, На диво мужам вченим, Знімають зорі залюбки Із неба нареченим... (С.
Словник української мови у 20 томах
муж —
Біда ж мені з таким мужом, що не в'яже штани ґудзом. Нарікання жінки на чоловіка, який недбало зодягався. За доброго мужа, жона як рожа, а за лихого драба, за рік за два баба. Погляд, що чоловік є причиною скорого старінняся жінки.
Приповідки або українсько-народня філософія
муж —
ЧОЛОВІ́К (одружена особа стосовно своєї дружини), ДРУЖИ́НА, ПОДРУ́ЖЖЯ, МУЖ заст., уроч., БЛАГОВІ́РНИЙ жарт., ПОВЕЛИ́ТЕЛЬ розм., МУЖИК діал., ПО́ДРУГ діал.; ГОСПО́ДАР, ХАЗЯ́ЇН (шанобливо).
Словник синонімів української мови
муж —
Муж, -жа, -жеві, -жем, му́жу! мужі́, -жі́в, -жа́м
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
муж —
МУЖ, а, ч. 1. книжн. Державний, науковий, громадський і т. ін. діяч. Амінь тобі [Богдане], великий муже! Великий, славний! та не дуже… (Шевч., II, 1963, 349); А щедрі серцем юнаки. На диво мужам вченим, Знімають зорі залюбки Із неба нареченим… (Воскр.
Словник української мови в 11 томах
муж —
Муж, -жа м. 1) Мужъ. Ой там стояла мужів громада, мужів громада, велика рада. Чуб. 2) Мужъ, супругъ. Ги не будеш мені мужем, я тобі жоною. Мет. 70.
Словник української мови Грінченка