наверх — Словник синонімів Караванського

Значення в інших словниках

наверх — наве́рх прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
наверх — НАВЕРХ – НА ВЕРХ Наверх, присл. На верхню частину, на поверхню чогось; угору тощо; у знач. прийм. Маметові очі полізли наверх (М.Коцюбинський); Вода мене знову винесла наверх (І. Літературне слововживання
наверх — присл. 1》 На верхню частину чого-небудь, у бік до верхньої частини чого-небудь; прот. наниз. || На поверхню чого-небудь. || На верхній (зовнішній) бік чого-небудь. || На верхній поверх будинку. 2》 У протилежному напрямку від землі; угору. Великий тлумачний словник сучасної мови
наверх — НАВЕ́РХ, присл. 1. На верхню частину чого-небудь, у бік до верхньої частини чого-небудь; протилежне наниз. Од Дніпра бік Шевченкової гори не рівний, а трохи увігнутий, і такий крутий, що по йому[ньому] не можна вийти наверх (І. Словник української мови у 20 томах
наверх — вила́зити / ви́лізти наве́рх. Несподівано або непередбачено виявлятися, ставати очевидним, нагадувати про себе (про щось небажане або приховуване). Що б він тепер дав, коли можна було її (правду) викинути з пам’яті, забути... Так ні!.. Фразеологічний словник української мови
наверх — ВГО́РУ (УГО́РУ) (за напрямком від землі у висоту), ДОГОРИ́, НАВЕ́РХ, ВВЕРХ (УВЕ́РХ) рідко, ВВИСЬ (УВИ́СЬ) поет. рідко, ВІ́РА спец. (команда для підіймання вантажу). Дим ішов просто вгору до самих хмар (І. Нечуй-Левицький); Налетять горобці та й.. Словник синонімів української мови
наверх — Наве́рх, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
наверх — НАВЕ́РХ, присл. 1. На верхню частину чого-небудь, у бік до верхньої частини чого-небудь; протилежне на низ. Од Дніпра бік Шевченкової гори не рівний, а трохи увігнутий, і такий крутий, що по йому не можна вийти наверх (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах