Словник синонімів Караванського

напевне

пр., напевно, безперечно, безсумнівно, точно, мусить бути, допевне; обов'язково, неодмінно; (діяти) з певністю, упевнено, безпомилково; ВСТ. мабуть.

Практичний словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. напевне — напе́вне прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. напевне — див. мабуть  Словник синонімів Вусика
  3. напевне — присл. Те саме, що напевно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. напевне — НАПЕ́ВНЕ, присл. Те саме, що напе́вно. [Прочанин:] Стривай-но, хлопче! Та я ж таки тебе напевне бачив! От навіть пригадав і як зовуть (Леся Українка); Здумав Артем, що десь отак і його мати зараз жде не діждеться.  Словник української мови у 20 томах
  5. напевне — МА́БУ́ТЬ вст. сл. (уживається для вираження невпевненості в тому, про що говориться в реченні), ЛИБО́НЬ, ПЕ́ВНО (ПЕ́ВНЕ), НАПЕ́ВНО (НАПЕ́ВНЕ), ДОПЕ́ВНЕ, ОЧЕВИ́ДНО, ВИ́ДНО, ВИ́ДКО, ОЧЕВИ́ДЯЧКИ розм., ОЧЕВИ́ДЬКИ розм., ПРО́БІ розм., ПАК розм., ПА́КИ розм.  Словник синонімів української мови
  6. напевне — Напе́вне і напе́вно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. напевне — НАПЕ́ВНЕ, присл. Те саме, що напе́вно. [Прочанин:] Стривай-но, хлопче! Та я ж таки тебе напевне бачив! От навіть пригадав і як зовуть (Л. Укр., III, 1952, 128); Здумав Артем, що десь отак і його мати зараз жде не діждеться.  Словник української мови в 11 томах