насилу

Ледве, ледве-ледве, ледь-не-ледь, з. всилу, силу-в-силу, лиха прикупивши, с. на превелику силу; Р. нарешті; Г. силоміць.

Значення в інших словниках

1. насилу — Насильно, силоміць [I]  Словник з творів Івана Франка
2. насилу — наси́лу прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. насилу — НАСИЛУ – НА СИЛУ Насилу, присл. З великими труднощами, ледве; нарешті. Я насилу пропхався туди (І.Нечуй-Левицький); Борис глибоко вдихував свіже повітря, немов насилу вирвався з якоїсь душної ями (І.Франко). На силу, ім. з прийм.  Літературне слововживання
4. насилу — див. ледве  Словник синонімів Вусика
5. насилу — присл. 1》 З великими труднощами; ледве. 2》 Те саме, що нарешті. 3》 діал. Насильно, силоміць.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. насилу — Ледве, ледь  Словник чужослів Павло Штепа
7. насилу — НАСИ́ЛУ, присл. 1. З великими труднощами; ледве. Насилу Проценко умовив Христю увійти до нього в хату (Панас Мирний); Чоботи були дуже важкі, вже до чого він хлопець меткий, а й то насилу їх доніс (І. Микитенко). 2. Те саме, що наре́шті.  Словник української мови у 20 томах
8. насилу — наси́лу із великими труднощами; ледве, через силу (м, ср, ст): – Так, – відповіла Анночка по надумі, насилу вимовляючи це слово (Ярославська)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
9. насилу — ле́две (ледь, наси́лу) переставля́ти но́ги. 1. Іти дуже повільно (від втоми, хвороби, старості і т. ін.). Сердешний Наум ледве ноги переставля (Г. Квітка-Основ’яненко); Обливаючись потом, Іван ледве переставляв ноги (П. Колесник). 2. зі сл.  Фразеологічний словник української мови
10. насилу — ЛЕ́ДВЕ (ЛЕ́ДВИ діал.) (ЛЕ́ДВІ діал.) (ЛЕ́ДВО діал.) присл. (з великими зусиллями), ЛЕДЬ, НАСИ́ЛУ, З ТРУДО́М (З ВЕЛИ́КИМ ТРУДО́М), ЛЕ́ДВЕ-ЛЕ́ДВЕ підсил., ЛЕДЬ-ЛЕ́ДЬ підсил., ЛЕ́ДВЕ-ЛЕДЬ підсил., ЛЕ́ДВЕ-НЕ-ЛЕ́ДВЕ підсил., ЗАЛЕ́ДВЕ рідше, НАЛЕ́ДВЕ розм.  Словник синонімів української мови
11. насилу — Наси́лу, присл. = ле́две. Наси́лу дійшо́в до ха́ти  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. насилу — НАСИ́ЛУ, присл. 1. З великими труднощами; ледве. Насилу Проценко умовив Христю увійти до нього в хату (Мирний, III, 1954, 205); Чоботи були дуже важкі, вже до чого він хлопець меткий, а й то насилу їх доніс (Мик., II, 1957, 317). 2. Те саме, що наре́шті.  Словник української мови в 11 томах
13. насилу — Насилу нар. Съ трудомъ, едва. Насилу десять чоловік його подужали. Стор. Насилу ноги волочу. Мет. 167.  Словник української мови Грінченка