нахабний —
-а, -е. Який діє зухвало, безцеремонно, порушуючи моральні норми і не зважаючи на ставлення до цього інших. || Який виражає зухвалість, безцеремонність.
Великий тлумачний словник сучасної мови
нахабний —
НАХА́БНИЙ, а, е. Який діє зухвало, безцеремонно, порушуючи моральні норми і не зважаючи на ставлення до цього інших. – Я думав, що маю діло з чесним, правдивим купцем, а не з нахабним, облесливим чоловіком (І.
Словник української мови у 20 томах
нахабний —
син. арап, шакал.
Словник жарґонної лексики української мови
нахабний —
БЕЗСОРО́МНИЙ (про людину — який не зважає на прийняті норми стосунків між людьми, зневажає інтереси інших; про слова, вчинки, поведінку і т. ін. такої людини), БЕЗСО́ВІСНИЙ, БЕЗЛИ́ЧНИЙ діал.; НЕСО́ВІСНИЙ рідше (про людину); БЕЗБО́ЖНИЙ підсил. розм.
Словник синонімів української мови
нахабний —
Наха́бний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
нахабний —
НАХА́БНИЙ, а, е. Який діє зухвало, безцеремонно, порушуючи моральні норми і незважаючи на ставлення до цього інших. — Я думав, що маю діло з чесним, правдивим купцем, а не з нахабним, облесливим чоловіком (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
нахабний —
Нахабний, -а, -е Нахальный, наглый.
Словник української мови Грінченка