начорно

пр., не остаточно, не начисто, не набіло; (якнебудь) абияк, без старання; (забруднювати) до чорноти.

Значення в інших словниках

1. начорно — на́чорно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. начорно — присл. 1》 Попередньо, не викінчуючи остаточно; прот. набіло. 2》 До чорноти, до темного кольору.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. начорно — НА́ЧОРНО, присл. 1. Попередньо, не викінчуючи остаточно; протилежне набіло. Час у роботі збігав швидко, і Олекса навіть не отямився, як закінчив начорно всі доправки [виправлення] (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. начорно — На́чорно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. начорно — НА́ЧОРНО, присл. 1. Попередньо, не викінчуючи остаточно; протилежне набіло. Накидаючи її [доповідну записку] начорно, він вже бачив, як її читають на бюро райкому і схвалюють його діяльність (Рибак, Час..  Словник української мови в 11 томах