начорно
НА́ЧОРНО, присл.
1. Попередньо, не викінчуючи остаточно; протилежне набіло.
Час у роботі збігав швидко, і Олекса навіть не отямився, як закінчив начорно всі доправки [виправлення] (Ю. Мушкетик);
Студент, що пише дипломну роботу, повинен одночасно з читанням та конспектуванням наукової літератури систематизувати прочитане, продумувати і викладати начорно окремі питання (з навч. літ.).
2. До чорноти, до темного кольору.
Вугляна шахта фарбує все округ себе начорно, тут же – червоний пил присипав дахи й паркани, листя на деревах (Ю. Яновський);
Шкіра на руках ледь пошерхла, спечена сонцем, і була засмалена начорно (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)