начорно
НА́ЧОРНО, присл.
1. Попередньо, не викінчуючи остаточно; протилежне набіло.
Час у роботі збігав швидко, і Олекса навіть не отямився, як закінчив начорно всі доправки [виправлення] (Ю. Мушкетик);
Студент, що пише дипломну роботу, повинен одночасно з читанням та конспектуванням наукової літератури систематизувати прочитане, продумувати і викладати начорно окремі питання (з навч. літ.).
2. До чорноти, до темного кольору.
Вугляна шахта фарбує все округ себе начорно, тут же – червоний пил присипав дахи й паркани, листя на деревах (Ю. Яновський);
Шкіра на руках ледь пошерхла, спечена сонцем, і була засмалена начорно (Ю. Смолич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- начорно — на́чорно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- начорно — пр., не остаточно, не начисто, не набіло; (якнебудь) абияк, без старання; (забруднювати) до чорноти. Словник синонімів Караванського
- начорно — присл. 1》 Попередньо, не викінчуючи остаточно; прот. набіло. 2》 До чорноти, до темного кольору. Великий тлумачний словник сучасної мови
- начорно — На́чорно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- начорно — НА́ЧОРНО, присл. 1. Попередньо, не викінчуючи остаточно; протилежне набіло. Накидаючи її [доповідну записку] начорно, він вже бачив, як її читають на бюро райкому і схвалюють його діяльність (Рибак, Час.. Словник української мови в 11 томах