1. Словник української мови в 11 томах

начорно

НА́ЧОРНО, присл.

1. Попередньо, не викінчуючи остаточно; протилежне набіло.

Накидаючи її [доповідну записку] начорно, він вже бачив, як її читають на бюро райкому і схвалюють його діяльність (Рибак, Час.., 1960, 503);

Час у роботі збігав швидко, і Олекса навіть не отямився, як закінчив начорно всі доправки [виправлення] (Мушк., Серце.., 1962, 29).

2. До чорноти, до темного кольору.

Вугляна шахта фарбує все округ себе начорно, тут же — червоний пил присипав дахи й паркани, листя на деревах (Ю. Янов., II, 1954, 235);

Шкіра на руках ледь пошерхла, спечена сонцем, і була засмалена начорно (Смолич, День.., 1950, 94).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. начорно — на́чорно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. начорно — пр., не остаточно, не начисто, не набіло; (якнебудь) абияк, без старання; (забруднювати) до чорноти. Словник синонімів Караванського
  3. начорно — присл. 1》 Попередньо, не викінчуючи остаточно; прот. набіло. 2》 До чорноти, до темного кольору. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. начорно — НА́ЧОРНО, присл. 1. Попередньо, не викінчуючи остаточно; протилежне набіло. Час у роботі збігав швидко, і Олекса навіть не отямився, як закінчив начорно всі доправки [виправлення] (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. начорно — На́чорно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)