неживий

МЕРТВИЙ; (окремий орган) відмерлий; (без сил) знесилений, знеможений; П. заціпенілий; (- природу) неорганічний; (дім) безлюдний, спорожнілий; (- мову) невиразний, необразний, блідий.

Значення в інших словниках

1. неживий — неживи́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. неживий — див. мертвий; фальшивий  Словник синонімів Вусика
3. неживий — [неижиевий] м. (на) -вому /-в'ім, мн. -в'і  Орфоепічний словник української мови
4. неживий — -а, -е. 1》 У якому припинилося життя; мертвий. || у знач. ім. неживий, -вого, ч. Мертва людина; покійник. || Позбавлений життєздатності (про тіло та його частини). || Який засох, зів'яв (про насіння, рослини). 2》 Такий, як у мерця (про обличчя, очі і...  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. неживий — НЕЖИВИ́Й, а́, е́. 1. У якому припинилося життя; мертвий. А на друге літо Москаля вже неживого Найшли в балці діти (Т. Шевченко); Долівка у крові... Лежить убита мати і діти – неживі (В. Сосюра); // у знач. ім. неживи́й, во́го, ч. Мертва людина; покійник.  Словник української мови у 20 томах
6. неживий — як (мов, нена́че і т. ін.) неживи́й. 1. зі сл. ходи́ти, йти і под. Дуже повільно, мляво без жвавості, без бадьорості. — Ну, хвалить Бога, що Настя знайшла собі роботу!...  Фразеологічний словник української мови
7. неживий — МЕ́РТВИЙ (такий, у якому припинилося життя), ПОМЕ́РЛИЙ, НЕЖИВИ́Й, МЕ́РЛИЙ розм.; ПОКІ́ЙНИЙ (про людину); БЕЗДИХА́ННИЙ, БЕЗДУ́ШНИЙ розм. (який більше не дихає); ДО́ХЛИЙ (про тварин, птахів, комах); -.  Словник синонімів української мови
8. неживий — НЕЖИВИ́Й, а́, е́. 1. У якому припинилося життя; мертвий. А на друге літо Москаля вже неживого Найшли в балці діти (Шевч., II, 1953, 56); Долівка у крові… Лежить убита мати і діти — неживі (Сос., II, 1958, 200); // у знач. ім. неживи́й, во́го...  Словник української мови в 11 томах
9. неживий — Неживи́й, -а́, -е́ Неживой, мертвый.  Словник української мови Грінченка