нестямний —
нестя́мний прикметник
Орфографічний словник української мови
нестямний —
-а, -е. 1》 Який утратив самовладання, перебуває у стані несамовитості; надто схвильований, збуджений. || Який виражає несамовитість, збудженість. 2》 Надзвичайно сильний; несамовитий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
нестямний —
НЕСТЯ́МНИЙ, а, е. 1. Який утратив самовладання, перебуває у стані несамовитості; надто схвильований, збуджений. Втікаючи від війни, біжить вулицею якась жінка, розпатлана, нестямна (О.
Словник української мови у 20 томах
нестямний —
БЕЗТЯ́МНИЙ (який утратив самовладання, розуміння, який діє несвідомо, ніби втративши розум), НЕСТЯ́МНИЙ, БЕЗПА́М'ЯТНИЙ розм., ЗНЕТЯ́МЛЕНИЙ розм., СТЕ́РЯНИЙ розм., ЗДУРІ́ЛИЙ підсил. розм., ОДУРІ́ЛИЙ підсил. розм. Я йшов стривожений, безтямний, німий (І.
Словник синонімів української мови
нестямний —
Нестя́мний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
нестямний —
НЕСТЯ́МНИЙ, а, е. 1. Який утратив самовладання, перебуває у стані несамовитості; надто схвильований, збуджений. Втікаючи від війни, біжить вулицею якась жінка, розпатлана, нестямна (Гончар, Партиз.
Словник української мови в 11 томах
нестямний —
Нестямний, -а, -е 1) Растерянный; находящійся внѣ себя. 2) О дѣйствіяхъ: дикій; въ высшей стенени сильный. Нестямніш рейт. Мир. Пов. І. 138. Долітали до їх хати нестямні крики та гуки (бито людей). Мир. ХРВ. 285.
Словник української мови Грінченка