Словник синонімів Караванського

нестямний

НЕСАМОВИТИЙ, БЕЗПАМ'ЯТНИЙ, с. БОЖЕВІЛЬНИЙ.

Практичний словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. нестямний — нестя́мний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. нестямний — -а, -е. 1》 Який утратив самовладання, перебуває у стані несамовитості; надто схвильований, збуджений. || Який виражає несамовитість, збудженість. 2》 Надзвичайно сильний; несамовитий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нестямний — НЕСТЯ́МНИЙ, а, е. 1. Який утратив самовладання, перебуває у стані несамовитості; надто схвильований, збуджений. Втікаючи від війни, біжить вулицею якась жінка, розпатлана, нестямна (О.  Словник української мови у 20 томах
  4. нестямний — БЕЗТЯ́МНИЙ (який утратив самовладання, розуміння, який діє несвідомо, ніби втративши розум), НЕСТЯ́МНИЙ, БЕЗПА́М'ЯТНИЙ розм., ЗНЕТЯ́МЛЕНИЙ розм., СТЕ́РЯНИЙ розм., ЗДУРІ́ЛИЙ підсил. розм., ОДУРІ́ЛИЙ підсил. розм. Я йшов стривожений, безтямний, німий (І.  Словник синонімів української мови
  5. нестямний — Нестя́мний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. нестямний — НЕСТЯ́МНИЙ, а, е. 1. Який утратив самовладання, перебуває у стані несамовитості; надто схвильований, збуджений. Втікаючи від війни, біжить вулицею якась жінка, розпатлана, нестямна (Гончар, Партиз.  Словник української мови в 11 томах
  7. нестямний — Нестямний, -а, -е 1) Растерянный; находящійся внѣ себя. 2) О дѣйствіяхъ: дикій; въ высшей стенени сильный. Нестямніш рейт. Мир. Пов. І. 138. Долітали до їх хати нестямні крики та гуки (бито людей). Мир. ХРВ. 285.  Словник української мови Грінченка