оберігати —
оберіга́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
оберігати —
-аю, -аєш, недок., оберегти, -ежу, -ежеш, док., перех. 1》 від кого – чого, із спол. щоб і без додатка. Захищати, боронити від кого-, чого-небудь небезпечного, шкідливого.
Великий тлумачний словник сучасної мови
оберігати —
ОБЕРІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБЕРЕГТИ́, режу́, реже́ш, док. 1. кого, що від кого – чого і без дод. Захищати, боронити від кого-, чого-небудь небезпечного, шкідливого.
Словник української мови у 20 томах
оберігати —
БЕРЕГТИ́ (тримати що-небудь у належному стані, не давати витрачатися; турбуватися про цілість, непошкодженість чого-небудь), ЗБЕРІГА́ТИ, ГЛЯДІ́ТИ, ХОРОНИ́ТИ розм., СХОРОНЯ́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
оберігати —
ОБЕРІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБЕРЕГТИ́, ежу́, еже́ш, док., перех. 1. від кого — чого, із спол. щоб і без додатка. Захищати, боронити від кого-, чого-небудь небезпечного, шкідливого.
Словник української мови в 11 томах