обновляти

ОБНОВЛЮВАТИ, оновляти, відновляти, відновлювати; (природу) воскрешати, відроджувати, оживляти, омолоджувати; (звичай) підновляти, усучаснювати.

Значення в інших словниках

1. обновляти — обновля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обновляти — -яю, -яєш і обновлювати, -юю, -юєш, недок., обновити, -новлю, -новиш; мн. обновлять; док., перех. 1》 Усуваючи пошкодження, руйнування і т. ін., надавати чому-небудь старому вигляду нового; оновляти. 2》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обновляти — ОБНОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ОБНО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБНОВИ́ТИ, новлю́, но́виш; мн. обно́влять; док., перех. 1. Усуваючи пошкодження, руйнування і т. ін., надавати чому-небудь старому вигляду нового; оновляти.  Словник української мови в 11 томах
4. обновляти — ОБНОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ОБНО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБНОВИ́ТИ, новлю́, но́виш; мн. обно́влять; док. 1. що. Усуваючи пошкодження, руйнування і т. ін., надавати чому-небудь старому вигляду нового; оновляти.  Словник української мови у 20 томах
5. обновляти — ОБНОВЛЯ́ТИ (ОНОВЛЯ́ТИ) (робити що-небудь новішим, лагодячи, ремонтуючи, замінюючи щось застаріле, зіпсоване, пошкоджене), ОБНО́ВЛЮВАТИ (ОНО́ВЛЮВАТИ), ПІДНОВЛЯ́ТИ (ПІДНО́ВЛЮВАТИ), ОСВІЖА́ТИ, ОМОЛО́ДЖУВАТИ. — Док.  Словник синонімів української мови
6. обновляти — Обновля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. обновити, -влю́, -виш, гл. Обновлять, обновить.  Словник української мови Грінченка